Видання архівних установ України. 1925-2002: Хронологічний покажчик

Підготовлено за сприяння
Фонду Катедр Українознавства (Гарвардський університет, США).
Програма українознавчих досліджень, фундатором якої є ФКУ, фінансується за рахунок благодійних пожертв українських громад США і Канади.

Архівні установи України: Довідник /
Автори-укладачі О. І. Алтухова, С. І. Андросов, Л. С. Анохіна та ін.; ред. кол. О. С. Онищенко, Р. Я. Пиріг, Л. А. Дубровіна та ін.; упоряд. Г. В. Боряк, С. Г. Даневич, Л. А. Дубровіна та ін.; Державний комітет архівів України, Міністерство культури і мистецтв України; Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України / Архівні зібрання України. Спеціальні довідники. - К., 2000. - 260 c.

ISBN 966 02-1455-3

Зміст
Переднє слово

До довідника включені відомості про державні центральні, обласні та галузеві архіви, найзначніші рукописні підрозділи бібліотек, академічних інститутів та університетів України, що мають право постійного зберігання ьдокументів. Описові статті містять коротку адміністративну інформацію, історію архівної установи, дані про обсяги, склад та зміст фондів, основну бібліографію за станом на 1999 р. У додатках наводяться відомості про музеї та бібліотеки, що мають у фондах рукописні матеріали.
Видання розраховане на архівістів, істориків, філологів, мистецтвознавців, економістів, політологів та ін.

Переднє слово

Архіви є однією з найважливіших ланок інформаційно-документального забезпечення розвитку держави, економіки, науки і культури. Вільний доступ до інформації, включаючи й архівну, гарантується національним законодавством.

Ухвалення Верховною Радою 24 грудня 1993 р. Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи", а також низки нормативно-методичних документів створили передумови для еволюційного реформування системи архівних установ з урахуванням позитивних здобутків її попереднього розвитку, зарубіжного досвіду, сучасного стану та перспективного прогнозування.

Розвиток архівної справи 1990-х рр. супроводиться процесами масового розсекречення документів, надання вільного доступу до документної інформації, удосконаленням науково-довідкового апарату, зокрема на базі сучасних комп'ютерних технологій, появою серії різножанрових публікацій про склад і зміст фондів, окремих довідкових видань.

Базовий архівний закон запровадив не лише нове поняття "Національний архівний фонд України", а й наповнив новим змістом поняття "архівні установи". 13 грудня 2001 р. ухвалено нову редакцію Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" яка базована на сучасних дослідженнях архівного права, теорії і практики архівної справи. НАФ - це сукупність архівних документів, незалежно від їхнього виду, виду матеріальних носіїв інформації, місця і часу створення та форми власності на них, що постійно зберігаються на території України, відображають історію духовного і матеріального життя Українського народу та інших народів, мають культурну цінність, визнані такими відповідною експертизою і зареєстровані в установленому порядку. Під архівними установами маються на увазі архіви, інші заклади або структурні підрозділи, що забезпечують облік, зберігання архівних документів, формування і використання Національного архівного фонду або здійснюють управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства.

Сучасна мережа державних архівних установ України складається з Державного комітету архівів України, семи центральних державних архівів - Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВО), Центрального державного архіву громадських об'єднань (ЦДАГО), Центрального державного історичного архіву, м. Київ (ЦДІАК), Центрального державного історичного архіву, м. Львів (ЦДІАЛ), Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного (ЦДКФФА), Центрального державного науково-технічного архіву України (ЦДНТА), Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ), Державного архіву в Автономній Республіці Крим, 24 держархівів областей, міст Києва і Севастополя, 487 архівних відділів райдержадміністрацій, 153 архівних відділів міських рад, у них зосереджено понад 52 млн. одиниць зберігання.

Важливою складовою мережі державних архівних установ є архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, науково-дослідні установи в галузі архівної справи.

Значна частина документів НАФ зберігається в галузевих державних архівах: СБУ, Міністерства оборони, МВС та ін. Цінні документальні масиви, унікальні писемні пам'ятки зосереджені в Інституті архівознавства та Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, в архівних підрозділах Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, Інституту історії України, Інституту археології, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. Багаті архівні фонди мають Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького, Наукова бібліотека Львівського національного університету ім. І. Я. Франка, Наукова бібліотека Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, інші державні бібліотеки та музеї.

Документи НАФ зберігаються також в архівних підрозділах громадських і релігійних організацій, підприємств, установ і організацій заснованих на недержавних формах власності, а також у приватних архівних зібраннях.

Розгалужена мережа архівних установ, різноманітність родо-видового складу їхніх фондів, особливості минулого і сучасного формування документальних фондів та колекцій відбивають історичну долю України впродовж багатьох століть.

Пошук архівних документів з метою використання інформації, що міститься в них, забезпечується за допомогою системи науково-довідкового апарата - комплексу архіних довідників, створюваних на єдиних засадах.

Переважна більшість довідників по окремих державних архівах України побачила світ у 60 - 80-х рр., тож подана в них інформація суттєво застаріла. Зведені довідники досі видавалися лише кілька разів, ще за радянської доби (Державні архіви Української РСР: Короткий довідник. - К., 1972; Государственные архивы Украинской ССР: Справочник. - К., 1988; також у складі загальносоюзного довідника: Государственные архивы СССР: В 2 ч. - Москва, 1989. - Ч. - 1. - С. 470 - 475).

Наприкінці 80-х рр. докладну інформацію про фонди українських архівів оприлюднила відома американська дослідниця, спеціаліст з архівних зібрань СРСР і пострадянських архівів Патриція Кеннеді Грімстед (Український науковий інститут Гарвардського університету) у фундаментальному довіднику "Archives and Manuscript Repositories in the USSR. Ukraine and Moldavia" (Princeton, 1988. - Book 1: General Bibliography and Institutional Directory.- liii, 1107 p.).

Даний розділ сайту базується на матеріалах першого зведеного довідника про склад і зміст документів НАФ, що побачив світ за часів незалежності (Архівні установи України: Довідник / Державний комітет архівів України. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. Міністерство культури і мистецтв України. - К., 2000. - 260 с.). Довідник підготовлений великим авторським колективом архівістів і бібліотекарів у рамках програми "Архівні зібрання України", що розробляється з 2000 р. Держкомархівом і архівними установами України в співпраці з рукописними підрозділами бібліотек, академічних інститутів та університетів України.

Кожна описова стаття розділу включає чотири основні блоки інформації:

перший блок містить адміністративні відомості (назва архіву, адреса, телефон, факс, електронна пошта, години роботи, дані про керівників, проїзд).
другий блок подає найважливіші відомості про час створення і реорганізації (зміни назви) установи, обсяг, короткий склад і зміст фондів.
третій блок характеризує доступ до інформації - науково-довідковий апарат архіву та архівної установи, наявні бази даних.
у четвертому блоці наведено дані про бібліотеку архівної установи, а також бібліографічні відомості про склад і зміст фондів архіву на рівні:
1. загальних довідників, присвячених характеристиці архіву в цілому та його фондам (путівники, відповідні розділи в міжархівних довідниках, друковані описи фондів тощо);
2. тематичні, пофондові й міжфондові огляди та статті, опубліковані у фахових часописах і збірках наукових праць протягом 1988 - 2000 рр.; випущені окремими виданнями (за останнє десятиріччя) описи архівних фондів, покажчики різних типів і видів (бібліографія публікацій цього жанру за попередні десятиліття представлена в згаданому довіднику Патриції Кеннеді Грімстед "Archives and Manuscript Repositories in the USSR. Ukraine and Moldavia" (Princeton, 1988).

Електронна версія довідника "Архівні установи України" є також складовою частиною і продовженням міжнародного проекту "АрхеоБібліоБаза України", що розроблявся в 1994 - 1996 рр. з ініціативи Патриції Кеннеді Грімстед і свого часу був підтриманий грантом Фонду "Євразія" (Еурасіа Фоундатіон).

Коротка англомовна версія "АрхеоБібліоБази України" (остання редакція - квітень 1998 р.) була представлена на Веб-сайті Українського наукового інституту Гарвардського університету. Вона охоплює сім центральних архівів, Державний архів Київської області, Державний архів м. Києва, Державний архів Львівської області, Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського та Львівську наукову бібліотеку ім. В. Стефаника.

Основна мета проекту "Архівні установи України" та його англомовного варіанту "АрхеоБібліоБаза України" - формування й супровід зведеної бази даних на узагальнену інформацію про кожну архівну установу України з подальшим розвитком і оновленням її, зокрема урахуванням поточних змін у назвах, обсягах фондів, бібліографічному апараті тощо. На цій базі передбачаються систематичні публікації довідників про архівні й рукописні сховища України українською та англійською мовами в традиційному (книжковому) вигляді.

Отже, на черзі - підготовка англомовної версії довідника "Архівні установи України" для Інтернету.

Держкомархів України запрошує до співпраці всіх зацікавлених осіб, установи й організації, які можуть виступити спонсорами або в інший спосіб прилучитися до реалізації англомовної частини проекту.

Липень 2002 р.

На початок