Володимирський Ґродський суд. Подокументні описи актових книг

Володимирський Ґродський суд. Подокументні описи актових книг /
Наукова редакція: Г. Боряк, Л. Демченко. Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архів України, м. Київ. - К., 2002. - Випуск 1: Справи 1-5. 1566-1570. - 228 с. – ("Архівні зібрання України. Спеціальні довідники")

Зміст
Вступ

На розвиток дескриптивних традицій української архівістики ХІХ - початку ХХ ст. увазі наукової громадськості пропонується перший зошит подокументних описів актових книг - унікального джерела до історії України XVI-XVIII століть. Представлено регести близько 1,5 тис. документів перших п'яти книг Володимирського гродського суду за 1566-1570 рр., що зберігаються в ЦДІАК України (ф. 28, оп. 1, справи 1-5).
Випуск започатковує нову серію довідкових видань, що готуються в рамках програми "Архівні зібрання України. Спеціальні довідники" (реалізується від 2000 р.).
Цим виданням архів відновлює здійснювану в 50-х - 60-х роках традицію публікації подокументних описів актових книг, яке розпочало видання "Кременецький земський суд. Описи актових книг" (тоді побачили світ три його випуски).
Присвячується 150-річному ювілеєві Центрального державного історичного архіву

ЗМІСТ

Вступ

Подокументні описи

Справа 1

Справа 2

Справа 3

Справа 4

Справа 5

Іменний покажчик

Географічний покажчик

Скорочення

Вступ

Питання наукового описування архівних фондів, колекцій або окремих груп документів завжди перебувало в центрі уваги архівознавства. Вже в Указі про утворення Київського центрального архіву давніх актів від 2 квітня 1852 р. одним з основних завдань архіву було визначене складання до актових книг "полных и подробных каталогов, долженствующих заключать в себе сведения, необходимые для ученых исследователей".

Проблема розроблення узагальнених методик камерально-археографічного аналізу постала в українському архівознавстві ще в 60-х роках ХІХ ст. Специфіка складу тогочасних архівів визначила основний об'єкт формування єдиних підходів описування архівних документів - ним стали актові книгі судово-адміністративних установ України ХV-ХVІІІ ст. Ці матеріали були першими комплексними документальними масивами, що надійшли на зберігання до спеціалізованих державних архівосховищ у Києві та Львові.

Дескриптивні методики в Київському центральному архіві давніх актів (далі - КЦАДА) розроблялися впродовж ХІХ-ХХ ст. досвідченими архівознавцями й археографами, передусім І. Каманіним, І. Новицьким, М. Владимирським-Будановим. Їхній доробок в опрацюванні різних підходів і методик описування актових книг проаналізований у працях Г. Боряка, І. Ворончук, О. Купчинського, Л. Гісцової, В. Страшка1.

Практична робота з описування актових книг розпочалася в КЦАДА 1855 р. За пропозицією першого завідувача архіву А. Красовського перевагу було віддано короткому, тобто швидкому, описуванню, суть якого полягала в тому, що протягом року кожен архівіст мав описати 35 актових книг. До цієї роботи було залучено чиновників Канцелярії київського генерал-губернатора. Безпосереднє керівництво описуванням здійснював ад'юнкт грецької словесності Київського університету К. Страшкевич. Так було складено описи до 34-х актових книг ХVІІІ ст., для чого залучили 24 особи.

Через відсутність виконавців належної кваліфікації описування актових книг ХVІ ст. не провадилося. За час керівництва архівом А. Красовського за скороченою системою було описано 216 актових книг, що містили 45 756 документів. Щоправда, підготовлені описи так і не були опубліковані, оскільки спеціально призначена комісія у складі професорів Київського університету визнала їх неякісними, констатувала "отсутствие всякого однообразия". Це був закономірний результат гонитви за кількістю й зневажання якістю. У 1862-1864 рр. було опубліковано лише "Список актовых книг, хранящихся в Киевском центральном архиве", - загальний каталог, де зазначалися короткий заголовок кожної книги, хронологічні рамки вміщених документів, кількість аркушів2.

Проведена описова робота наштовхнула на певні висновки. У 1867 р. за пропозицією завідувача КЦАДА К. Царевського було введено дві нові посади помічників завідувача архіву, обов'язок яких полягав у складанні описів. 1882 р. ці посади об'єднано в одну. Різного часу їх обіймали висококваліфіковані історики-архівісти І. Новицький, О. Левицький, К. Козловський, І. Каманін, М. Ясинський. У результаті вже 1869 р. вийшло друком чотири перші описи актових книг, а підготовлено до видання - вісім. К. Царевський узяв участь у дискусії щодо форм складання описів, яка розгорнулася наприкінці 1860-х років. У праці "Audiatur et altera pars" ("Слід вислухати і другу сторону") він піддав сумніву доцільність укладання наукового опису - своєрідної систематичної вибірки із цитуванням найцінніших документів, вказуючи на його неминучу суб'єктивність і "авторизованість". Натомість, на його думку, короткі повні описи містять інформацію для дослідника з будь-якими інтересами, а також і для юридичних довідок. Цю точку зору підтримав В. Антонович, який зауважив, що для зручності користування варто було б завершувати серію описів іменним, географічним і предметним покажчиками.

Активну участь у дискусії щодо методики інвентарно-описової роботи взяв відомий історик-археограф І. Новицький. У доповідній записці про стан актів та описів він намагався запропонувати найраціональніший та найдоцільніший спосіб описування актового матеріалу, вказуючи, що слід насамперед визначати науковий зміст акта. Саме такий підхід було покладено ним в основу описування актових книг.

Величезний обсяг роботи, поактовий метод описування, невеликий штат архіву унеможливлювали швидке просування роботи. Очевидною стала необхідність більш тісного зв'язку архівістів з науковцями, зокрема, членами Археографічної комісії. Цю ідею підтримав відомий історик, що спеціалізувався в царині права, М. Владимирський-Буданов. Виступаючи за тісну співпрацю КЦАДА і Комісії, М. Владимирський-Буданов розмежовував їхні функції й зазначав, що завдання архіву відрізняються від завдань Комісії і знаходяться зовсім в іншій площині. Найголовнішим для архівів він уважав підготовку подокументних описів актових книг. Вчений був свідомий того, що ця праця вимагатиме чималого часу і може тривати сотні років. Задля прискорення процесу наукового описування він пропонував збільшити кількість працівників, вказуючи, що одна особа не може описати більш як чотири книжки на рік, оскільки кожна з них являє собою збірку документів обсягом від 500 до 2 000 аркушів. Вважаючи найціннішими книгами найдавніші, тобто ХVІ-ХVІІ ст., він рекомендував передусім описати саме їх, а до пізніших книг - складати покажчики.

М. Владимирський-Буданов надавав великого значення подокументним описам актових книг зокрема, й тому, що вони давали змогу діставати інформацію про архівні зібрання особам, які не мали можливості особисто працювати в архіві. Відводячи для подокументного опису кожної книги від 2 до 2,5 друкованих аркушів, він підрахував, що 3 тис. описів можуть скласти від 6 до 7,5 тис. друкованих аркушів, тобто, по суті, бібліотеку описів.

Вважаючи за необхідне проведення нової каталогізації збірки книг, учений запропонував структуру каталога, що передбачала два блоки - зовнішній та внутрішній опис актової книги. Зовнішній опис включав: номер, назву книги, її хронологічні межі, кількість аркушів із зазначенням помилок і пропусків у нумерації, число актів, відмітку про стан збреженості й автентичність документів тощо. Внутрішній опис мав містити короткі відомості про зміст актової книги, зокрема вказівки на найважливіші документи3.

При цьому М. Владимирський-Буданов зазначав, що досвід роботи КЦАДА дає підстави стверджувати, що за такої системи опис однієї книги може бути здійснений за 2-3 дні. Отже, вважав він, за наявності чотирьох архівних співробітників, які займатимуться цим, стислий опис трьох тисяч актових книг міг бути здійснений за 7-8 років. Такий каталог, доповнений іменним, географічним та предметним покажчиками, призначався для друку.

У дискусії щодо методики описування актових книг узяв участь і завідувач КЦАДА І. Каманін. У спеціальній статті "Чем должны быть описи архивов"4 він заперечував вибіркове описування актових книг, вбачаючи в цьому методі небезпеку суб'єктивного підходу при відборі актів для описування, обстоював поактове описування і пропонував складати географічний і іменний покажчики до кожного або кількох описів. Основну увагу І. Каманін зосередив на описуванні найдавніших книг - ХVІ ст., а також книг Київського воєводства ХVІІ-ХVІІІ ст. Мав здійснюватися поактовий опис, з викладенням змісту кожного акта та з зазначенням географічних, іменних і хронологічних ознак. Крім того, передбачалося анотування зовнішнього вигляду документа, його автентичності, але ці позиції в більшості виданих описів відсутні.

Описування актових книг тривало до 1915 р., коли їх у зв'язку із загрозою німецького наступу було евакуйовано до Саратова; публікації описів припинилися з 1909 р.

У звіті за 1912 р. І. Каманін писав, що вже видрукувано описи до 70 книг, щодо інших зазначав: 4 - дозволено до друку, 117 - друкувалося, 54 - підготовлено до друку5 . Перша світова війна перешкодила здійсненню цих намірів. Загалом із 1869 р. було видрукувано описи лише до 79 книг6.

Розроблення теоретичних засад архівного описування активізувалося у зв'язку із втіленням у життя архівної реформи 1920-1930-х років. Цей період позначений важливими здобутками в галузі розроблення теоретико-методологічних засад архівного описування, ініціатором дослідження яких став В. Романовський. Роботи за старою методикою, на його думку, могли розтягнутися на дві тисячі років. 1921 р. на одному із засідань Археографічної комісії В. Романовський, наголосивши, що протягом півстоліття з 6 тис. книг опрацьовано лише 200, запропонував взяти за основу описування інвентарні описи актових книг, які, за його словами, "є попереду кожної книги"7.

Згодом В. Романовський висунув пропозицію щодо попереднього складання каталога актових книг, вивчення історії описування та запровадження його поактової системи. Архівіст проілюстрував методику описами актів ХІV-ХVІІІ ст., опублікованими в "Архиве Юго-Западной России" (ч. VІ, т. 1), та подав інструкцію для укладача опису, що стосувалася низки питань про визначення наукової цінності того чи іншого акта. Описова стаття, на його думку, мала містити: форму акта, відомості про час і місце складання, "дієві особи", короткий зміст. При цьому він пропонував повернутися до старої системи "описування кожного акта", оскільки внутрішні описи є далеко не в кожній книзі; до того ж вони не можуть бути покладені в основу наукового опрацювання. Назва акта, тобто дипломатичний різновид, повинна була залишатися незмінною. Одночасно мали складатися іменний та географічний покажчики до всієї книги та предметний - до кожного акта. Якщо два перші можна було доручити фахівцю середньої кваліфікації, то предметний мав укладатися досвідченим науковцем. Запропонована методика не спрощувала, а ускладнювала систему описування.

Дискусія, що розгорнулася навколо запропонованої схеми опису, засвідчила трудомісткість цієї роботи та доцільність її застосування для описування лише найцінніших документів. Поєднати високий науковий рівень описової статті зі швидкими темпами описування надзвичайно важко, тому В. Романовський був змушений відмовитися від подокументного описування, затвердженого Археографічною комісією, і запропонував нову схему - групового описування.

Основні принципи цієї схеми полягали в загальній характеристиці книги (за зовнішнім виглядом, кількістю аркушів, місцевістю, до якої вона належить) та вказівкою щодо вибіркової анотації змісту8. Опис кожної книги, згідно з інструкцією, мав складатися із характеристики її змісту, фіксації стану збереженості, а також з опису кожного акта, вписаного до книги, зазначення основних географічних назв. Про результативність застосування принципів описування, викладених у інструкції, свідчать такі дані: якщо раніше за рік в середньому описувалося понад 13 тис. актів, то за 1925-1928 рр. було опрацьовано близько 40 тис.

Наприкінці 1920-х рр. порушувалося питання про виправлення й перевидання каталога 1862-1864 рр., який міг би представити масив актових книг у більш системному вигляді, без помилок і пропусків. Протягом 1923-1927 рр. було складено алфавітні покажчики до всіх друкованих описів книг - 120 тис. карток, - які були втрачені під час Другої світової війни.

Серед найтрагічніших архівних втрат цього періоду - й дві третини довоєнної збірки актових книг. Із 217 рукописних описів втрачено 134. Уцілілі рештки київської колекції книг архівісти ЦДІА переформували в окремі фонди (за фондоутворювачами) і створили для них інвентарні описи. Щодо опрацювання актових книг, то воно поновилося лише на початку 1950-х років.

У зв'язку з упорядкуванням і описуванням розсипу кременецьких книг9 розпочався новий етап в історії створення довідкового апарату до збірки. Він завершився публікацією описів перших 35 книг Кременецького земського суду10.

В основу системи описування покладено археографічну методику В. Романовського, що застосовувалася у КЦАДА в 1925-1928 роках. Проте, з огляду на унікальність цього документального масиву та його фізичний стан, довелося відійти від схеми В. Романовського, здійснивши традиційний повний подокументний опис з усіма необхідними елементами заголовка, а також з анотаціями щодо відомостей, які виходять за його межі. Отже, відновлюючи описування актових книг, працівники архіву внесли до настанов своїх попередників певні зміни. Найсуттєвішою з них була відмова від створення покажчиків та детального описування окремих груп актів. Усі акти описувалися за однією схемою, однак до найважливіших додавалися анотації11. Крім того, до 35 опублікованих книг Кременецького земського суду за 1568-1625 рр. було підготовлено іменний і географічний покажчики та термінологічний словник. У другій половині 1960-х років робота з актовими книгами знову припинилася.

Наприкінці 1980-х років було зроблено нову спробу повернутися до ідеї підготовки Зведеного каталога актових книг київської збірки, щоправда, - в дещо спрощеному, а тому й більш реальному вигляді. На Всеукраїнській археографічній нараді в грудні 1988 р. було запропоновано підготувати універсальний довідник, який водночас став би комплексним джерелом інформації про сучасну збірку книг і ключем до довоєнної колекції в її повному складі й обсязі12. Так київські архівісти знову звернулися до подокументного описування книг. Принципових змін у схемі опрацювання не відбулося, хоча певні вдосконалення було зроблено.

У той час, коли в Києві тривало практичне описування книг, у Нідерландах відомою американською дослідницею Патрицією Кеннеді Грімстед було здійснено компактне перевидання корпусу опублікованих протягом 1869-1909 рр. внутрішніх описів на мікрофішах13.

До серйозних методичних здобутків нинішнього етапу описування слід зарахувати "Рекомендації до складання подокументних описів актових книг Правобережної України ХVI-XVII століть", розроблені в ЦДІАК України В. Страшком. Варто особливо наголосити також на розробленій ним же типології документів, яка охоплює весь спектр дипломатичних різновидів актів14.

Одночасно з описуванням актів здійснюється створення до них іменного та географічного покажчиків. Укладено й постійно поповнюється термінологічний словник, що дозволяє при передаванні змісту актів вільно користуватися тогочасною юридичною, господарською та побутовою термінологією.

Навіть побіжний огляд історії розроблення згаданих методик дає підстави вважати описування актових книг одним із "вічних" камеральних проектів.

* * *

Від кінця 80-х років співробітниками відділу давніх актів ЦДІАК України розпочато новий (сподіваємося - останній) етап подокументного описування актових книг збірки архіву. Тоді ж було здійснено повну реєстрацію усіх подокументних описів наших попередників, складено таблицю неописаних справ. Прийнято рішення завершити описування всіх без винятку актових книг ХVI ст. Паралельно описувалися два фонди - Луцький гродський та Володимирський гродський суди.

На початковому етапі роботи у відділі давніх актів ЦДІАК України точилися дискусії щодо археографічних засад описування та складання іменних і географічних покажчиків. Пропоноване видання - це результат тих дискусій, а також багаторічної копіткої праці архівістів.

Нижче публікуються подокументні описи п'яти перших актових книг з фонду Володимирського Ґродського суду (ф. 28). Хронологічно вони охоплюють період 1566-1570 роки.

Структура пропонованого випуску складається зі вступу, регестів, іменного та географічного покажчиків, списку скорочень.

Дві перші книги (справи 1, 2), описані О. О. Федотовим-Чехівським, вийшли друком у 1894 та 1904 роках. Тут вони відтворюються репринтним способом. Решту - справи 3, 4, 5 - в 1988-1989 рр. описано співробітницею відділу давніх актів Галиною Степанівною Сергійчук. Вона ж склала іменний та географічний покажчики до кожної з книг.

Регестам трьох останніх книг передує кодикологічний опис, у якому зазначаються номер справи, її хронологічні межі, кількість аркушів та записів, мова документів, загальний стан збереженості справи, зокрема наявність згаслих текстів, тогочасний склад Володимирського гродського суду.

Описова стаття регесту кожного акта складається із наступних елементів: порядковий номер акта, дата вписання документа до книги (в окремих випадках через риску - дата створення документa, текст якого наводиться в акті), заголовок акта, номери початкового й кінцевого аркушів, оригінальний номер документа (непронумерованим актам при описуванні надано літерні номери).

До зведеного іменного покажчика увійшли лише ті іменування, які згадуються в регестах. Оскільки їх абсолютну більшість складають імена шляхтичів, то при останніх соціальний статус особи ("шляхтич" чи "земянин") не зазначається. Натомість для осіб духовного стану, бояр, міщан, купців, підданих це послідовно фіксується - з відповідним уточненням за наявності необхідної інформації. При складанні іменного покажчика зроблено спробу подати максимум відомостей про згаданих осіб і по можливості навести всі елементи відповідної позиції покажчика - ім'я, прізвище (включаючи багатокомпонентні антропоніми), титул, уряд.

У деяких випадках припускалася фіксація в окремі позиції одних і тих самих іменувань з різними службовими посадами, під якими особа згадувалася в різних документах.

Для передачі жіночих іменувань використано усталений в українській археографічній практиці багаточленний тип описування, взорований із давньої канцелярської практики, згідно з яким повне жіноче іменування розпочинається від прізвища та імені чоловіка, далі подається ім'я жінки та вказівка на родину, з якої вона походить: Вишневецька Андрійова Євфімія з Вербицьких; Гамшієва Станіславова Гальшка Скорутянка; коли в заголовку жіноче ім'я було доповнене згадкою про титул чоловіка - це в реєстровій позиції теж фіксується: Загоровська Петрова Федора Федорівна з кн. Сангушків, королівська маршалкова.

До зведеного географічного покажчика ввійшли всі назви об'єктів, що зустрічаються в регестах, - воєводств, повітів, міст, містечок, замків, сіл, урочищ, грунтів, земель, річок, лісів, островів.

Переважна більшість позицій покажчика містить: назву географічного об'єкта, пояснення (визначення його статусу/категорії, місця розташування). У випадках, коли в документах при географічних об'єктах відсутні будь-які визначення, у покажчику подаються тільки позиції у варіанті оригіналу без зазначення категорії об'єкта та його місця розташування або адміністративної належності.

Індекси складено до подокументних описів і їх позиції включають посилання на номер справи та порядковий номер регесту. Іменний і географічний покажчики складалися Г. Сергійчук одночасно з описуванням актів.

Інтегровані індекси (іменний і географічний) до п'яти книг склала Л. Демченко. При цьому в окремих випадках проводилися уточнення за оригінальними джерелами (у т. ч. і для книг 1-2). В описах останніх виявлено значну кількість помилково відтворених власних назв; усі неадекватно відтворені або спотворені назви звірялися за їхнім написанням у текстах документів; уточнені позиції вносилися до покажчиків без застережень.

Людмила Демченко

¹Боряк Г. Національна архівна спадщина України та державний реєстр "Археографічна Україніка". Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи. - К., 1995. - С. 103-121; Його ж. Теоретико-методичні розробки в галузі наукового описування 20-х - початку 30-х років // Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи. Наукові доповіді Всеукраїнської конференції (19-20 листопада 1996 року). - К., 1997. - Ч. 1. - С. 83-94; Ворончук І. Роль М. Ф. Владимирського-Буданова в розвитку української археографічної традиції та архівної практики // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. Міжвідомчий збірник наукових праць. - К., 1999. - Вип. 1. Архів і особа. - С. 111-121; Купчинський О. Земські та гродські судово-адміністративні документальні фонди Львова. - К., 1998; Гісцова Л. Київський центральний архів давніх актів: перший етап діяльності // Студії з архівної справи та документознавства. - Т. 8. - К., 2002. - С. 29-36; Її ж. Заснування Київського центрального архіву давніх актів // С. 222-234, 242-244; Страшко В. В. Описання актових книг у ЦДІАК України // Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи. Наукові доповіді Всеукраїнської конференції (19-20 листопада 1996 року). - К., 1997. - Ч. 1. - С. 162-166. повернутися...

²Станкевич Э. В. Список актовых книг, хранящихся в Киевском центральном архиве // Университетские известия. - К., 1862. - № 6. С. 1-37; № 9. - С. 38-68; К., 1863. - № 1. - С. 69-92; № 2. - С. 93-108; № 5. - С. 109-124; № 6. - С. 125-148; К., 1864. - № 7. - С. 149-172; № 8. - С. 173-188; № 12. - С. 189-216. повернутися...

³Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, ф. 60, спр. 273, арк. 2-9. повернутися...

⁴Каманин И.М. Чем должны быть описи архивов? // Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца. - К., 1895. - Кн. 9. - С. 45-53. повернутися...

⁵ЦДІАК України, ф. 707, оп. 81 (1913 р.), спр. 66, арк. 24. повернутися...

⁶Андріяшев О. Актові книги Київського центрального архіву давніх актів // Центральний архів стародавніх актів у Київі. - К., 1929. - С. 59. повернутися...

⁷ІР НБУВ, ф.Х, од. зб. 10716. повернутися...

⁸Боряк Г. Національна архівна спадщина України ... - С. 113. повернутися...

⁹Свого часу актові книги Кременецького гродського і земського судів надійшли до КЦАДА у вигляді розсипу. Через надзвичайно поганий фізичний стан у 1953-1954 роках їх реставрували, а документи систематизовали за установами-фондоутворювачами і хронологічними рамками книг. У результаті було сформовано 298 справ, 60 із них - Кременецького земського суду. повернутися...

¹⁰Кременецький земський суд. Описи актових книг. - Вип. 1: книги 1-11 (1568-1596). - К., 1959. - 256 с.; Вип. 2: книги 12-22 (1601-1614). - К., 1965 - 352 с.; Вип. 3: книги 23-35 (1616-1625). - К., 1965. - 315 с. повернутися...

¹¹Страшко В. В. Описання актових книг у ЦДІАК України ... - С. 166. повернутися...

¹²Вислобоков К. А. До питання про створення науково-довідкового апарату до актових книг ХV-ХVІІІ ст. // Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку. Тези республіканської наради. Грудень, 1988. - К., 1988. - С. 233-236. повернутися...

¹³Opis' aktovoi knigi Kievskogo Tsentralnogo arkhiva. Kiev, 1869-1909: A Special microfishe edition with introduction by Patricia Kennedy Grimsted. - (Order number R-14,354/1). повернутися...

¹⁴Страшко В. Рекомендації до складання подокументних описів актових книг Правобережної України ХVI-XVII століть. - К., 2002. - С. 30-63. повернутися...

На початок