Голодомор на Чернігівщині 1932–1933 рр. мовою документів: Тематичний перелік /
Упорядн.: Л.П. Коноваленко, А.В. Морозова, Н.М. Полетун. Ред. А.І. Неділя. [Державний архів Чернігівської області]. – Чернігів: КП "Видавництво "Чернігівські обереги", 2003. – 72 с.

ББК 63.3.(4УКР-4ЧЕР)6-49
Г61

ISBN 966-533-227-9

Передмова

У жовтні 1932 р. в Україні було створено сьому область - Чернігівську, до якої увійшло 36 районів. А в грудні відмічалося, що у розвитку колективізації Чернігівська область значно відстала від основних зернових районів України: лише 4-5 районів області мають 60% колективізованих господарств, близько третини районів ще не дійшли й 40%.¹

Таким чином, перед Чернігівщиною постало подвійне завдання - збільшити хлібозаготівлі і перетворити область на суцільно колективізовану. І ці завдання вирішуються досить швидко. 12 січня 1934 р. на обласній партконференції відзначалося, що вже 65% усіх господарств колективізовані.

Що стосується хлібозаготівель, то слід зазначити, що врожай 1932 року на Чернігівщині, як і по всій Україні, був хоч і не рекордним, але достатнім. І все ж таки виник небувалий голод. Справа у тому, що осінні та зимові хлібозаготівлі не залишили селянину майже нічого. Так звані "буксирні бригади" шукали і забирали все зерно. Такою ціною добувалася валюта для індустріалізації -вилучений у селян хліб йшов на експорт. А 6 грудня 1932 р. виходить постанова РНК УРСР та ЦК КП(б)У "Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі". 9 грудня на цю дошку потрапив колгосп "Більшовик" Носівського району.

Райони, що не виконали планів здачі хліба, ставилися мовби поза законом. їх керівники оголошувались саботажниками і підлягали репресіям, в ці райони заборонялося ввозити продукти харчування і промтовари, фактично припинялася торгівля. Таким чином, люди були кинуті напризволяще, бо до того часу майже всі продовольчі запаси вже забрали. В селах по ночах голодні люди почали зрізати колоски на колгоспних полях, але держава швидко знайшла відповідний захід. 7 серпня 1932 р. був прийнятий Закон про охорону соціалістичної власності: порушники карались розстрілом або десятьма роками тюремного увя'язнення з конфіскацією всього майна. Селяни намагалися тікати з голодних місць, але на кордонах України з Росією стояли загороджувальні загони. Натовпи голодних людей переповнювали міста. Там були картки і хоч якась їжа. Але й місто голодувало.

Про людські трагедії тих часів промовляють до нас мовчазні свідки - архівні документи, включені до переліку, які виявлені у фондах Держархіву Чернігівської області (список фондів додається). Більшість - офіційні документи, що висвітлюють здійснення державної політики хлібозаготівлі, яка й призвела до голодомору.

Документи в переліку систематизовані за географічною ознакою, назви населених пунктів та районів подані за адміністративно-теріторіальним поділом того часу. Відкриває перелік добірка документів, що яскраво ілюструє події 1932-1933 рр. на Чернігівщині.

Уважний читач зверне увагу на спроби місцевої влади допомогти голодуючим шляхом мобілізації місцевих ресурсів, встановлення норм споживання продуктів, але докорінно змінити ситуацію на краще це, звичайно, не могло.

Документи публікуються мовою оригіналу за сучасним правописом, але із збереженням стилю викладу і всіх мовних особливостей часу. Тому часто трапляються русизми, українізми, не вживані нині, або й застарілі слова. Усі недописані, пропущені, незрозумілі слова або інші неточності доповнено чи замінено у квадратних дужках. Орфографічні та синтаксичні помилки виправлено без застережень. Всі особливості датування документів зосереджено у текстуальних примітках. Назви населених пунктів, районів подані за адміністративно-територіальним поділом того часу.

1 Більшовик. - 1933 рік. - № 1.

На початок