АрхівознавствоПідручник для студентів
|
|
Архівознавство: Підручник для студентів вищих навчальних закладів України /
Авт.: Я.С. Калакура, Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна, К.І. Климова, В.П. Ляхоцький, І.Б. Матяш, К.Є. Новохатський, Г.В. Папакін, Р.Я. Пиріг, К.Т. Селіверстова, З.О. Сендик, А.К. Шурубура, М.Г. Шербак; редкол.: Я.С. Калакура (гол. рел.), В.П. Ляхоцький, Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна, І.Б. Матяш, Р.Я. Пиріг. - К., 1998. - 316 с.
ISBN 966-7250-12-1
Вступне слово (Редакційна колегія)
Передмова (Я. С. Калакура)
Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна (Я. С. Калакура)
Висновки (Я. С. Калакура)
Основні поняття та терміни (упоряд. Н. М. Христова)
Рекомендована література (упоряд. Н. М. Христова)
Електронна версія книги "Архівознавство" ґрунтується на виданні 1998 р., допущеному Міністерством освіти і науки в якості підручника для студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів України. За три роки підручник пройшов ґрунтовну апробацію і дістав позитивну оцінку наукової громадськості, архівістів, викладачів та студентів, а його авторський колектив у 2000 р. був удостоєний премії імені Василя Веретенникова.
До Державного комітету архівів України, Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства, Національного університету імені Тараса Шевченка надходять численні пропозиції щодо другого видання підручника, оскільки обмежений наклад першого блискавично розійшовся.
Публікуючи електронну версію підручника, автори і редакційна колегія прагнули зробити доступним "Архівознавство" для студентів історичних факультетів та ширшого загалу осіб, які цікавляться історією, теорією та методикою архівної справи.
Користуючись електронною версією підручника, слід пам'ятати, що за три роки у правовій базі галузі та мережі архівних установ сталися певні зміни.
Динамічно розвиваючись в умовах незалежності України, помітних зрушень зазнала система архівних установ. Вона дедалі більше демократизується та децентралізується, що рельєфно простежується як у діяльності архівів, так і в системі органів управління. Центральним органом державної виконавчої влади став Державний комітет архівів України. Наділений широкими повноваженнями, він діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України 22 березня 2000 р. Центральні та місцеві державні архіви набувають ширших автономних прав і повноважень. У перехідний період до громадянського суспільства з ринковою економікою ще не вичерпали себе деякі аспекти централізації архівної галузі, що пов'язане з домінуванням державного фінансування архівів, розвитку їх матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення, створенням єдиної інформаційної системи. На подальшу децентралізацію архівної системи націлена нова редакція архівного закону, прийнята Верховною Радою України у першому читанні. В Україні запроваджено щорічне відзначення Дня працівників архівних установ, реалізується розпорядження Президента від 2 вересня 2000 р. "Про невідкладні заходи щодо розвитку архівної справи", затверджено ряд нових галузевих нормативних актів. У вересні 2000 р. українська делегація взяла участь у роботі ХІV Міжнародного конгресу архівів. Відбулося кілька наукових конференцій та архівознавчих читань.
Значно інтенсифікувалося вирішення проблеми комп'ютеризації архівної справи. З середини 2000 р. Держкомархівом розпочато розробку і практичну реалізацію комплексної програми створення галузевої інформаційної системи; відкрито офіційний Web-сайт за адресою: www.archives.gov.ua.
Пропозиції Держкомархіву щодо створення мережі Інтернет-ресурсів державних архівів увійшли до проекту Державної програми розвитку мережі Інтернет; два інші пілотні архівні проекти включено до Національної програми інформатизації на 2002-2004 рр.
Концепція, стратегія і тактика системної інформатизації архівної сфери корелюється з міжнародними інформаційними програмами і проектами, що розробляються під егідою Міжнародної ради архівів, ЮНЕСКО, Ради Європи.
Упродовж останніх двох років в архівних установах України розпочато роботу за новими галузевими програмами. Це:
Поповнився й перелік періодичних та серійних наукових видань архівних установ. Це, зокрема, "Архівознавство. Археографія. Джерелознавство", "Архівіст: Вісник САУ" та ін.
Критичні зауваження, поради та пропозиції просимо надсилати на адресу редакційної колегії (03680, м. Київ-110, вул. Солом'янська, 24, Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, директору Матяш Ірині Борисівні), або на електронну адресу Державного комітету архівів України.
Підготовку національного підручника "Архівознавство" уможливили відновлення незалежності України, активізація історичної науки, культурного життя (й архівного зокрема), реформування системи освіти. Як невід'ємна частина духовного життя суспільства, державного будівництва і управління, архівна справа спряє збереженню історичної пам'яті, культурно-національному відродженню українського народу. Демократизація вітчизняної архівної системи, забеспечення доступу до інформатизації є суттєвими передумовами входження України у світовий інформаційний простір.
Розвиток архівної справи об'єктивно потребує розроблення теоретико-методологічних і практичних проблем, пов'язаних з осмисленням історичного досвіду, удосконаленням підходів до відбору, експертизи цінності документів, їхньої класифікації, описування, зберігання та використання, підготовки висококваліфікованих архівістів. Вирішенню цих завдань покликане служити архівознавство як наукова система і навчальна дисциплина.
Відомо, що за умов тоталітаризму архівознавство залежало від ідеологічних настанов, опинившись на узбіччі гуманітарних наук, було детерміноване діловлдством, а самі архіви набули статусу другорядних, підлеглих канцеляріям установ закритого типу. Новітні навчальні посібники спрятимуть подоланню стереотипів, які ще й досі побутують у поглядах на історію, теорію і практику архівної справи, та опануванню новими поколіннями українських архівістів сучасної методології архівознавства.
Архівна справа в Україні сягає глибокої давнини. Перші сховища документів та інших пам'яток були засновані в Київській Русі в 9 - 10 ст. Традиції Київа щодо дбайливого ставлення до історичної пам'яті, зберігання духовних скарбів були успадковані і збагачені Галицько-Волинською та Литовсько-Руською державами й набули дальшого розвитку за козацько-гетьманської доби. Великий вплив на архівну справу в Україні справили архівні сиситеми тих держав, до складу яких входили українські землі, насамперед Литви, Польщі, Австро-Угорщини та Росії. Незважаючи на заборони, переслідування і репресії, архівознавча робота не спринялася. З 19 ст. започатковане наукове осмислення діяльності архівних установ, джерелознавчої та археоргафічної практики. Новий повштовх інтенсивному розвитку архівістики дали відновлення української державності, утворення Української Народної республіки, "українізація" 20-х років, пожвавлення історико-архівних досліджень у період хрущовської "відлиги".
Підручник продовжує традиції національної архівознавчої думки1, простежує історичну тяглість, наступність архівної справи і науки про неї, враховує тенденції розвитку зарубіжного архівознавства. Автори творчо використали напрацювання своїх колег - учених Історико-архівного інституту Російського гуманітарного університету, врахували досвід підготовки архівістів та архівознавців у Софійському університеті, на історичному факультеті Нью-Йоркськомго університету, спеціальної школи архівістів і бібліотекарів у Римі, Державної архівної школи Нідерландів, Французької національної школи хартій, відділу архівістики Народного університету Китаю, школи з вивчення проблем у галузі інформації, архівів і бібліотек Лондонського університету та ін.
В основу концепції підручника, який включає 13 розділів, покладено проблемно-хронологічний принцип викладення матеріалу і сучасне тлумачення архівознавства як наукової системи, що вивчає історію і теорію архівної справи, принципи комплектування архівів, організації, зберігання, використання архівних документів та користування ними. Окремі розділи присвячено питанням управління архівною справою, застосування інформаційних технологій, організації наково-дослідної та методичної діяльності архівів, міжнародних зв'язків українських архівістів. Пропонований підручник є основним навчальним посібником. Для вивчення окремих тем курсу, поглибленого їх засвоєння рекомендовано широку документальну базу і додаткову літературу, подану в кінці підручника, а також у навчальній програмі з курсу "Архівознавство". Питання для самоконтролю, вміщені після кожного розділу, допоможать студентам звернути увагу на основні положення викладеного матеріалу і перевірити ступінь його засвоєння.
Автори підручника - співробітники Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства, викладачі кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського університету імені Тараса Шевченка, науковці Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, працівники Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України - прагнули на основі здобутків сучасного українського та зарубіжного архівознавства і узагальнення досвіду архівної практики викласти сучасні підходи до історії, теорії і методики архівної справи. Критичне засвоєння уроків власного минулого, опанування досвідом зарубіжних держав, теоретичне осмислення сучасних проблем архівного будівництва є неодмінною умовою підготовки висококваліфікованих фахівців, прищеплення ім історико-філософського розуміння архівів як феномена духовної культури людства, прогнозування перспектив розвитку архівної галузі. Завдання підручника полягає в тому, щоб дати фахівцям 21 ст. не лише теоретичні завдання, а й закласти основи для практичної діяльності, наповнити її новим змістом, сприяти оволодінню новітніми технологіями архівної справи, піднести соціальне і духовне значення професії.
Уклала список рекомендованої літератури та упорядкувала короткий термінологічний словник старший науковий співробітник УДНДІАСД Н.М. Христова.
Кваліфіковані консультації та поради авторському колективу надали заступник начальника Головархіву України В.С. Лозицький та співробітники ГАУ: Г.В. Портнов, Г.П. Рижкова, Т.М. Захарченко, Т.П. Прись.
Підручник відкриває серію видань навчальних посібників, які готуються для студентів за спеціальністю "архівознавство", зокрема "Нариси історії архівної справи", "Археографія", "Документознавство", "Теорія і практика архівної справи", "Архівістика: термінологічний словник" та ін. Автори будуть вдячні за критичні зауваження, поради і рекомендації, висловлені про підручник "Архівознавство", і враховують їх при підготовці наступних вижань.
1Див.: Романовський В. Нариси з архівознавства: Історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах. - Харків, 1927; Архівознавство: Елементарний підручник. - Харків, 1932. повернутися...
Головна сторінка | Архів новин | Архіви в світі | Корисні посилання | Контакти | Карта порталу
Copyright © 2024 - Державна архівна служба України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@arch.gov.ua