Державний архів Чернігівської області: Путівник

Державний архів Чернігівської області: Путівник / Редакційна колегія: Р.Я.Пиріг (голова), Г.В.Боряк, Г.В.Папакін, А.І.Неділя, О.Б.Коваленко. - Чернігів: РВК "Деснянська правда", 2001. - 600 с. - (Серія "Архівні зібрання України. Путівники")

Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti: Putivnyk / Redaktsiina kolehiia: R.Ia.Pyrih (holova), H.V.Boriak, H.V.Papakin, A.I.Nedilia, O.B.Kovalenko. - Chernihiv, 2001. - 600 s. - (Seriia "Arkhivni zibrannia Ukrainy. Putivnyky")

Файл у форматі pdf - 1 419 Кб

З часу виходу в світ останнього видання путівника (1963 р.), фонди архіву поповнилися новими надходженнями, відбулися значні зміни в нашому суспільстві, тому назріла необхідність нового сучасного видання.
У путівнику розміщені відомості про історію створення, функції та завдання Державного архіву Чернігівської області та його відділів у містах Ніжині та Прилуках.
Інформація про документальний склад і зміст фондів доповнена відомостями щодо основних фондоутворювачів, розсекречених фондів, колишнього партійного архіву, фото-, фоно-, кінодокументів.
Пропоноване видання входить до архівних довідників за програмою "Архівні зібрання України" (2001-2005), серія "Путівники". Том перший - "Путівники по фондах Державного архіву Чернігівської області", наступні видання - "Анотовані реєстри описів архівних фондів".
Довідник розрахований для істориків, архівістів, викладачів і студентів вузів, учителів шкіл, краєзнавців та широкого кола дослідників.

 

ЗМІСТ

Передмова

ФОНДИ УСТАНОВ ДО 1917 РОКУ

Розділ 1. Органи державної влади та управління
Розділ 2. Органи міського самоврядування
Розділ 3. Органи земського самоврядування
Розділ 4. Органи станового самоврядування
Розділ 5. Органи суду, прокуратури та слідчі установи
Розділ 6. Органи поліції, тюремні установи
Розділ 7. Військово-адміністративні установи
Розділ 8. Провіантські і продовольчі установи
Розділ 9. Благодійні та громадські організації
Розділ 10. Фінансові, податкові, кредитні та статистичні органи
Розділ 11. Промислові і сільськогосподарські підприємства та об'єднання
Розділ 12. Органи містобудування, капітального будівництва та шляхів сполучення
Розділ 13. Органи управління державними маєтностями, землеустрою та лісового господарства
Розділ 14. Органи торгівлі
Розділ 15. Органи народної освіти, навчальні заклади
Розділ 16. Науково-дослідні установи
Розділ 17. Друкарні
Розділ 18. Заклади охорони здоров'я
Розділ 19. Релігійні установи

ФОНДИ УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ПІСЛЯ 1917 РОКУ

Розділ 1. Ради селянських і солдатських депутатів дожовтневого періоду, установи періоду УНР
Розділ 2. Органи державної влади та управління
Розділ 3. Органи державного і народного контролю
Розділ 4. Органи юстиції, суду, прокуратури, слідства; адвокатура, нотаріат, арбітраж
Розділ 5. Органи міліції та державної безпеки
Розділ 6. Міжнародні організації боротьби за мир, допомоги борцям революції
Розділ 7. Військово-адміністративні та військово-продовольчі органи
Розділ 8. Організації та установи періоду нацистської окупації. Обласна комісія з розслідування злочинів нацистських загарбників
Розділ 9. Органи Комуністичної партії, ВЛКСМ, піонерська організація, профспілкові, громадські організації та добровільні товариства
Розділ 10. Органи та установи преси, друку, радіомовлення та телебачення
Розділ 11. Органи управління народним господарством, праці та соціального забезпечення, продовольчі та природоохоронні органи, організація раціоналізаторів і винахідників
Розділ 12. Органи планування, фінансові, кредитні, страхові та статистичні органи та установи
Розділ 13. Будівельні організації
Розділ 14. Кооперативні організації
Розділ 15. Промислові організації та підприємства
Розділ 16. Установи і організації транспорту і зв'язку
Розділ 17. Установи та організації сільського, лісового і водного г осподарства
Розділ 18. Заклади і організації торгівлі, громадського харчування, заготівель, постачання та збуту
Розділ 19. Установи, організації житлово-комунального та місцевого господарства і побутового обслуговування
Розділ 20. Органи та установи культури і народної освіти, навчальні заклади
Розділ 21. Наукові, проектні, культурно-освітні заклади
Розділ 22. Заклади охорони здоров'я, спортивні та релігійні організації

ДОДАТКИ

НАУКОВО-ДОВІДКОВИЙ АПАРАТ

ПЕРЕДМОВА

Державний архів Чернігівської області є однією із найбільших скарбниць документальних пам'яток історії України.

В архіві зосереджені документи з кінця XVIII ст. до теперішнього часу, окремі датуються XVII - першою половиною XVIII століть. Третину складають фонди періоду до 1917 р. Найдавніші документи знаходяться у фонді Чернігівського губернського дворянського депутатського зібрання. Серед них: універсали гетьманів, документи із печатками Чернігівської полкової канцелярії, полку Малоросійського війська та ін. У фонді Ніжинського грецького магістрату (1723-1870) містяться відомості про греків, їхні привілеї, культуру, побут, торговельні зв'язки з Туреччиною, Італією, іншими державами. У фондах канцелярії Чернігівського цивільного губернатора, Чернігівського губернського правління. Чернігівських губернських у селянських і міських справах присутствій, губернського у земських і міських справах присутствія містяться відомості про створення Чернігівської та Полтавської губерній (1801-1802), підготовку та проведення селянської реформи 1861, економічний та політичний стан міст і селищ Чернігівщини, збір коштів на спорудження пам'ятників Г.Державіну, Єрмаку, М.Карамзіну, І.Крилову, І.Сусаніну. Архів пишається унікальними документами, серед яких листи М.Кутузова, автографи М.Барклая-де-Толлі, М.Глинки, Т.Шевченка, Л.Глібова, Б.Грінченка та ін.

Перед колективом архівістів стоять завдання щодо реалізації державної політики в галузі архівної справи в Чернігівській області, координації діяльності державних архівів, архівних підрозділів підприємств, установ, організацій з питань архівної справи і діловодства, забезпечення постійного зберігання, комплектування та користування фондами, дотримання Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи".

Вже наприкінці XIX ст. в Чернігові були сконцентровані значні архівні багатства. З метою налагодження архівної справи в губернії 1896 р. започаткувала роботу Чернігівська вчена архівна комісія, яка зробила значний внесок у вивчення історії Чернігівщини та України в цілому.

До роботи в комісії залучали відомих істориків, краєзнавців, фахівців-архівістів. Біля витоків архівної справи на Чернігівщині стояли визначні історики та архівісти Г.Милорадович, П.Добровольський, П.Дорошенко, М.Могилянський, В.Модзалевський, В.Шугаевський, А.Верзилов та ін. Членом комісії був і перший завідуючий губархом Я.Жданович.

Умови, в яких довелось працювати тодішнім ентузіастам архівної справи, були надзвичайно складними, але їм вдалося зробити чимало.

Приймалися документи установ і приватних осіб, було зібрано великий за обсягом історичний архів.

Чернігівська губернська вчена комісія проіснувала до 1919 р. і стала одним з найбільш помітних наукових центрів в Україні. Ряд досліджень чернігівських істориків ввійшов до скарбниці української історіографії. Кращі традиції комісії були сприйняті та розвинуті наступними поколіннями працівників архівних, музейних і бібліотечних установ у регіоні. Колишні члени комісії внесли вагомий внесок у розбудову архівної справи на Чернігівщині.

До 1917 р. на території Чернігівської губернії не існувало державного об'єднаного архіву, кожна установа мала свій архів.

Після 1917 р. стан архівів Чернігівщини був катастрофічним, велика кількість документів загинула під час революції, більша частина документів поліцейських установ, каральних експедицій, жандармерії (крім Чернігівської) була знищена.

Документи в повітах і волостях загинули майже повсюдно.

Обов'язки щодо охорони архівів здійснювали органи народної освіти, діяльність яких характеризувалась низьким рівнем компетентності в галузі архівної справи, робота з обліку архівів не проводилась зовсім.

У період 1920-1922 рр. архівні документи гинули через свідоме знищення на потреби канцелярії та ринку. В часи непу архівні фонди розглядались як майно, що нікому не належить, тому розкрадались і продавались. У окремих випадках охоронці музеїв, аматори старовини відшукували та скуповували на ринках, лотках, у крамницях документи XVII-XVIII ст. Саме таким шляхом певна частина документів була врятована. Але й в цих надзвичайно складних умовах справі збереження архівів приділялась увага.

У вересні 1921 р. у складі Наркомосвіти УСРР утворюється Головне архівне управління (Головарх). У травні 1922 р. почало діяти Чернігівське губернське архівне управління, яке разом з Чернігівським губернським бюро Істпарта розпочало створення архіву революції.

Постановою РНК УСРР "Про охорону архівів" від 31 жовтня 1922 р. створюється єдиний Державний архівний фонд (ЄДАФ). Керуючись Правилами про охорону архівів, губарх повинен був притягати осіб, винних у їхньому порушенні, до відповідальності, а також стежити, чи не з'являються архівні документи на ринках як обгортковий папір. Почали розроблятись і основні правила та інструкції стосовно розбору, опису, класифікації документальних матеріалів. Виходить інструкція губарха для установ "Про виділення до знищення матеріалів діловодного значення". Завідуючий Чернігівським губархом Я.Жданович писав у губернській газеті "Красное знамя", що за декретом Укрраднаркому від 13 січня 1922 р. завданнями губарха є не тільки упорядкування та врятування того, що залишилося від архівів Чернігівщини, але і створення двох цілком оформлених наукових установ - історичного архіву та архіву революції, які призначені обслуговувати інтереси держави, суспільства та науки. Це був - заклик до громадськості, всіх небайдужих сприяти губарху в його діяльності щодо врятування архівів.

З метою об'єднання архівних документів Чернігівщини, які знаходились в різних архівосховищах, губарх організовує протягом січня-бе-резня 1923 р. губернський історичний архів, підпорядкований губвикон-кому.На посаду завідуючого губернським історичним архівом був призначений В.Дубровський. Визначається штат архіву та його структура: історичний відділ, відділ революції, відділ рукописів і грамот, кабінет наукових занять з бібліотекою.

Губернський історичний архів поповнюється документами періоду Жовтневої революції 1917 р. і Громадянської війни, губернського земства міської управи, казенної палати. Ніжинського окружного суду, намісницьких правлінь, губернського жандармського управління, селянського та дворянського банків, монастирів, церков.

У обов'язковій постанові губвиконкому від 17 квітня 1923 р. йшлося про припинення знищення архівів, які знаходились у приватних осіб і мали відношення до листування з установами як дореволюційного періоду, так і сучасних.

Архівісти постійно звертаються до губвиконкому, Укрцентрархіву з проханням наділити кошти, призупинити втрату архівів.

Саме у 1923 р. розпочинається комплектування бібліотеки історичного архіву.

У жовтні 1923 р. при архіві під керівництвом В.Дубровського був створений історико-архівний гурток зі студентів Чернігівського інституту народної освіти для підготовки майбутніх архівних працівників. Згодом ця ініціатива була схвалена і рекомендована для всіх губархів України.

Самовіддана праця чернігівських архівістів давала позитивні результати. Протягом 1923-1924 рр. працівники губарха посилено проводили реєстрацію та облік архівів губернії, концентрацію цінних фондів в історичному архіві. Губарх взяв на облік у губернії 1824 архіви установ. У Ніжинському, Новгород-Сіверському, Конотопському та Сновському округах губернії діяли окружні інспектори губарха.

У зв'язку з ліквідацією губернії, в серпні 1925 р. губернський історичний архів був реорганізований в окружний історичний архів, в листопаді 1926 р. - у крайовий.

У 1926-1927 рр. до архіву надходять фонди як періоду до 1917 р. - документальні матеріали губернського правління, так і фонди періоду після 1917 р. - ревтрибуналів, губвиконкому, раднаргоспів, військових з'єднань тощо.

У зв'язку з утворенням області, з 1 березня 1932 р. крайовий історичний архів має назву обласний історичний архів, також створені були історичні архіви у Ніжині, Конотопі, Глухові, Ромнах і Прилуках.

Саме в ці роки архівісти проводили велику роботу щодо впорядкування архівних матеріалів, поширення науково-дослідницької роботи. Досліджувалась історія Громадянської війни, фабрик, заводів, революції 1905-1907 рр. на Чернігівщині тощо.

У грудні 1938 р. відбулась передача архівів у віданні НКВС.

У квітні 1939 р. архівне управління було реорганізоване в архівний відділ.

26 серпня 1940 р. обласний історичний архів був перейменований в обласний державний архів УНКВС у Чернігівській області.

З 1941 р. має назву Державний архів Чернігівської області. Ніжинський і Прилуцький державні історичні архіви з 1941 р. функціонують як філіали держархіву області в мм. Ніжині та Прилуках (з 1984 р. - як відділи, з 1989 р. - філіали, з 1997 р. - відділи).

Вже напередодні німецько-радянської війни 1941-1945 рр. в архіві зберігалися документи з 1651 р. по 1940 р., всього понад 6 тис. фондів, 2 млн. одиниць зберігання і 1652 кг документів у розсипу.

З початком війни робота, пов'язана з комплектуванням архіву, упорядкуванням та використанням документів, була перервана.5 липня 1941 р. частина архівних документів була евакуйована до м. Ульяновська. Це архівні матеріали секретних фондів - 67 фондів, 11.934 справи, та фондів відділу Жовтневої революції 1917 р. - 54 фонди, 26.636 справ. Також були евакуйовані описи відділу секретних фондів та частина описів радянських фондів. Описи на дореволюційні фонди вивезені не були і загинули лід час окупації, за виключенням описів фонду губернського правління.

Під час евакуації внаслідок пожежі в м. Харкові загинули бухгалтерські документи облдерждрхіву, ті що збереглися були повернуті з евакуації тільки 23 вересня 1945 р.

З 9 вересня 1941 р. місто було окуповане німецькими військами, які почали створювати свої органи влади.19 листопада 1941 р. відділом освіти міської управи було створене архівне бюро, завданням якого були охорона та упорядкування архівів, що уціліли під час бомбардування міста. За свідченням С.Екземплярського, якого було призначено на посаду завідуючого архівним бюро, до 19 листопада 1941 р. архівосховища стояли відкритими та бездоглядними.

Нацистська окупація завдала архіву великої шкоди та матеріальних збитків. Було знищено 4 архівні приміщення з 6, загинуло більше 1 млн. справ і науково-довідкова бібліотека архіву, в якій зберігалося до війни понад 100 тис. книг. Філіали облдержархіву в містах Ніжині та Прилуках повністю збереглися, чого не можна сказати про міські архіви цих міст - вони були спалені. Така ж доля спіткала і Чернігівський міський архів, а також районні архіви.

Загальна сума матеріальних збитків становила 6,5 млн. крб.

Після визволення області, у вересні 1943 р. архів і його філіали поновили свою діяльність. Основним завданням цього періоду стало збирання документів періоду Другої світової війни, концентрація рукописних, друкованих видань і фотодокументів. Вже на 1 листопада 1944 р. в обласному архіві та його філіалах було сконцентровано 390 фондів обсягом 16 тис. од.зб.

Оскільки в бібліотеці архіву не залишилося жодної книги, більша частина яких згоріла, а інша була розкрадена, то довелося знов починати роботу з концентрації книжкового фонду, який на 1 січня 1944 р. налічував вже майже 3 тис. примірників книг, 251 часопис, 34.817 примірників газет.

Характерною ознакою цього часу є пошуки приміщень і закріплення їх за архівами, використання документів з метою відбудови народного господарства області.

У 1952 р. складено новий список фондів архіву, організовано роботу щодо обліку документів. У 1953 р. всі документи були сконцентровані в одному приміщенні. В 1955 р. архів закінчив упорядкування документів, вони були описані, систематизовані за фондами, обліковані, почалася робота щодо створення науково-довідкового апарату до них та використання документів.

Переведення протягом 1956-1957 рр. на загальне зберігання документів архівних фондів, доступ до яких був обмежений у попередні роки, відкривало шлях для поліпшення їхнього використання.

У 1959 р. в архіві була організована мікрофотолабораторія, що сприяло кращому збереженню документів.

Розширилось використання архівних документів через виставки, засоби масової інформації, що створювало передумови для всебічного поліпшення роботи архіву.

На початку 60-х років архівні установи із системи МВС УРСР були передані у відання органів виконавчої влади. За актом від 23 червня 1960 р., Чернігівський обласний державний архів підпорядковувався виконкому обласної ради депутатів трудящих і Архівному управлінню при Раді Міністрів УРСР (з 1992 р. - обласній державній адміністрації). У 1963 р. архівістами Чернігівщини було видано путівник по фондах архіву. З 1964 р. архів розпочинає комплектування документами особового походження.

У 60-70-х роках значна увага приділялася поліпшенню умов зберігання документів, удосконаленню системи науково-довідкового апарату, науково-дослідницькій роботі.

У 70-80-х роках архівісти Чернігівщини створили покажчики, тематичні огляди документів, систематичний, географічний та іменний каталоги. Велика увага приділялась використанню документів. У цей час вийшли з друку численні збірники та добірки документів і матеріалів.

8 грудня 1988 р. держархіву області передані функції ліквідованого архівного відділу облвиконкому. З цього часу він здійснює управління архівною справою на території області, є регіональним науково-методичним центром.

Новий етап у розвитку архівної справи розпочався з відновлення державної незалежності України (1991). Держархів поповнюється новими документами.

27 серпня 1991 р. Президія Верховної Ради України ухвалила передати архіви Компартії України на державне зберігання.Колишній партархів області структурно влився до складу Державного архіву Чернігівської області (близько 400 тис. справ).

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу архівних документів Комітету державної безпеки України до державних органів республіки" (1991), в 1992 р. були прийняті на зберігання фільтраційні справи громадян, які були вивезені до Німеччини в період фашистської окупації області (41 тис. справ).

Важливу роль у процесі розбудови національної архівної справи зіграв прийнятий Верховною Радою України Закон "Про Національний архівний фонд і архівні установи", в якому викладена програма діяльності державних архівів на найближче майбутнє (1993).

Держархів продовжує активно функціювати.

У вересні 1996 р. в держархіві Чернігівської області відбулась обласна науково-практична конференція, присвячена 130-річчю від дня народження М. Грушевського.

У січні 1998 р. архів відзначив 75-річчя від дня створення, провів науково-практичну конференцію, підбив підсумки розвитку архівної справи в регіоні, прийняв перспективні плани.

На сучасному етапі державний архів Чернігівської області зберігає біля II тис. фондів обсягом понад 1,75 млн. справ.

Науково-довідкова бібліотека архіву налічує понад 13 тис. книг та брошур, комплектується вона також часописами та газетами.

З метою поширення використання документів і більш глибокого вивчення проблем історії України в держархіві проводиться робота щодо переведення фондів на загальне зберігання, розсекречені фонди періоду до 1917 р., довоєнні фонди, фонди окупаційного періоду.

З 1996 р. проводиться робота, щодо комп'ютеризації обліку документів і довідкового апарату до них. Електронна інформаційна база поповнюється щорічно.

У держархіві Чернігівської області працюють читальні зали, які щорічно відвідують майже 2 тис. дослідників не тільки з Чернігівщини, але й інших міст України, близького та далекого зарубіжжя (Англія, Греція, Канада, Німеччина, США).

Працівниками архіву щорічно виконується близько сотні тематичних запитів, декілька тисяч запитів соціально-правового характеру, створюються добірки документів, тематичні огляди, переліки.

Цей довідник - результат багаторічної копіткої роботи архівістів держархіву.

Мета цього путівника - ознайомлення користувачів зі складом і змістом фондів, які зберігаються в Державному архіві Чернігівської області та його відділах в мм. Ніжині та Прилуках, полегшення пошуку ретроспективної інформації.

Путівник складається з двох частин. Перша містить характеристики фондів установ періоду до 1917 р., друга - після 1917р. Перша та друга частини путівника поділяються на основні розділи за галузевою ознакою.

До путівника увійшли характеристики фондів, документи яких мають найбільш важливе наукове та практичне значення.

Характеристика фонду містить повну останню назву фондоутво-рювача, номер фонду, під яким він значиться в архіві (перед цифровим позначенням фондів установ, які діяли в радянський період, стоїть літера "Р", фондів колишнього партархіву - "П"), кількість одиниць зберігання, крайні дати документів.

До основної частини характеристики входить коротка історична довідка про час існування, функції, підпорядкованість фондоутворюва-ча і анотація, яка розкриває зміст документів.

На фонди установ, однорідних за характером своєї діяльності і змістом документів (мирові посередники, земські суди, революційні та виконавчі комітети, раднаргоспи та ін.), складені групові характеристики, в яких зазначається узагальнена назва фондоутворювачів, кількість фондів, загальний обсяг документів, їхні крайні дати. Потім дається загальна історична довідка та анотація документів фондів.

Наприкінці характеристики подасться перелік фондів і довідкові дані на кожний фонд, включений до групової характеристики. Для скорочення не повторюється кожний раз повне найменування фондоутво-рювача, а дається тільки його географічна ознака.

У пошукових даних до кожного фонду зазначається місцезнаходження архіву (місто), в якому зберігається даний фонд.

При анотуванні найбільш цінних документів зазначені пошукові дані (номер фонду, опису, одиниці зберігання, іноді - роки).

На фонди з невисоким інформаційним рівнем характеристики не складались. Довідкові дані про них увійшли до списку неанотованих фондів, де зазначається номер фонду або кількість фондів, назва фонду або групи фондів, кількість одиниць зберігання, крайні дати.

Описання особових фондів і колекцій не ввійшли до путівника, довідкові дані про них можна знайти в списку неанотсваних фондів, а більш вичерпну інформацію - в довіднику "Особові фонди і архівні колекції, які зберігаються в Державному архіві Чернігівської області та його відділах в мм. Ніжині та Прилуках" (Чернігів, 1999).

Крім основних розділів путівник має додаткові: про фото-, фоно-, кіно документи, науково-довідкову бібліотеку; додатки: довідка про адміністративно-територіальний поділ Чернігівщини, словник спеціальних термінів і застарілих понять; науково-довідковий апарат: списки неанотованих фондів і скорочених слів, географічний, іменний, предметно-тематичний покажчики, покажчик до фондів.

Всі події у путівнику до лютого 1918 р. датуються за старим стилем, а з лютого 1918 р. - за новим.

У підготовці путівника брали участь співробітники Держархіву області та його відділів в мм. Ніжині та Прилуках. Характеристики на фонди установ періоду до 1917 р. складала провідний спеціаліст А. Морозова, установ після 1917 р. - провідні спеціалісти О. Баканова, А. Морозова, зав. відділом Т. Сиводід; фонди, що зберігаються в м. Ніжині, описували зав. відділом К. Вторушина, архівіст 1 категорії В.Симоненко, в м. Прилуках - зав. відділом Л. Шпилько; розділ 9. Органи Комуністичної партії, ВЛКСМ - архівіст 1 категорії В. Кухар.

Додаткові розділи: про фото-, фоно-, кінодокументи - зав. відділом Т.Сиводід; науково-довідкову бібліотеку та довідку про адміністративно-територіальний поділ Чернігівщини - зав. відділом Н.Полетун.

Науково-довідковий апарат: список неанотованих фондів і скорочених слів - зав. відділами М. Сіробаба, Т. Сиводід; Словник спеціальних термінів і застарілих понять, покажчики - зав. відділом Т.Сиводід.

Т. Сиводід, Л. Сурабко.

На початок
На початок

Головна сторінка | Архів новин | Архіви в світі | Корисні посилання | Контакти | Карта порталу

Copyright © 2024 - Державна архівна служба України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@arch.gov.ua