На початок
(Переклад з англійської та опрацювання Г.В. Боряка.)
Від редакції. У липні 1999 р. група спеціалістів на чолі з гарвардським професором, провідним бахознавцем Крістофером Вольфом і відомою американською дослідницею Патрицією Кеннеді Грімстед (Український науковий інститут Гарвардського університету) отримала можливість ознайомитися з матеріалами фонду 441 ЦДАМЛМ України. Архів академії співу в Берліні було віднайдено в Києві завдяки багаторічним зусиллям П. Грімстед та професійній ідентифікації К. Вольфа. Незабаром у New York Times з'явився перший прес-реліз. Сенсаційна інформація про київський "Архів Баха" швидко обійшла всі провідні засоби масової інформації світу, поширювалася через Інтернет. Відтоді стало широко відомо, що в столиці України зберігається унікальна колекція (понад 5100 одиниць зберігання) рукописів і друкованих творів західноєвропейських композиторів ХVІ-ХІХ ст. - родин Бахів, Граунів, Генделя, Гассе, Перголезі, Моцарта, Гайдна, Вівальді, Бетховена, Мендельсона та багатьох інших геніїв світової музичної культури, що вважалися втраченими під час Другої світової війни.
На офіційному Web-сайті Держкомархіву України нині представлено перебіг подій двох останніх років, пов'язаних із станом і долею переміщеного архіву, подано бібліографію й окремі повні тексти дискусійних публікацій у вітчизняній і зарубіжній пресі, пропозиції Держкомархіву України, ЦДАМЛМ України і Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського щодо подальшого наукового опрацювання і використання колекції.
Публікуємо скорочений авторизований переклад розвідки Патриції Кеннеді Грімстед, у якій на підставі виявлених автором архівних документів розкрито невідомі сторінки історії переміщення архіву Академії співу в Берліні. Статтю під назвою "Партитури Баха в Києві: Надовго втрачений музичний архів Академії співу в Берліні віднайдено в Україні" було опубліковано в міжнародному часопису "Трофеї війни" (Spoils of War International Newsletter. - № 7. - August 2000. - P. 23-35; електронну версію статті вміщено на Web-сайті Українського наукового інституту Гарвардського університету; російськомовний варіант незабаром буде опубліковано на сайті Всеросійської державної бібліотеки іноземної літератури ім. М. І. Рудоміно.
Стаття значною мірою базується на фундаментальному монографічному дослідженні автора "Трофеї війни та імперії: Архівна спадщина України, Друга світова війна і міжнародна політика реституції", підготовленому за участю і сприяння Державного комітету архівів України і Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України. Книга незабаром побачить світ у видавництві Гарвардського університету в серії "Harvard Papers in Ukrainian Studies".
Упродовж двох останніх років так званий "Архів Баха" в Києві перебуває в центрі уваги спеціалістів, громадськості, преси. Остаточне вирішення надзвичайно складних і делікатних реституційних проблем потребує копіткої праці експертів-музикознавців, архівістів, юристів, урядовців, вимагає виважених кроків, узгоджених позицій української і німецької сторін. Одним із найважливіших і першочергових кроків на цьому шляху має стати всебічне вивчення конкретних обставин переміщення архіву Академії співу в Берліні, - починаючи від 1943 р., тобто з моменту його евакуації нацистами в безпечні (на той час східний фронт був ще далеко) сховища на сході.
У цьому зв'язку має бути врахований і загальний контекст небаченого в історії, безпрецедентного за масштабами переміщення величезних масивів культурних цінностей наприкінці Другої світової війни і в перші повоєнні роки, що відбувалося на території колишнього Рейху і на Європейському контитенті загалом.
Київський "Архів Баха" є лише незначною часткою цього "великого переселення" культурного надбання людства. Пошуки нових документів про нього тривають.
Академія співу в Берліні (Sing-Akademie zu Berlin; далі подаємо традиційну абревіатуру - SA), заснована 1791 р., - одна з найпрестижніших, елітарних виконавських інституцій пруської столиці. Зеніту слави вона досягла за директорства Карла Фрідріха Цельтера (Carl Friedrich Zelter) (1800-1832). Упродовж більш як 150-ти років SA залишалася основним сховищем німецьких музичних рукописів. Ядро архіву складає т. зв. "старий архів Баха" - музична спадщина (автографи або авторизовані копії) другого сина Йоганна Себастьяна Баха - Карла Філіппа Емануеля Баха. Разом з іншими творами родини Бахів він нараховує близько 500 музичних шедеврів. 1854 р. більшість оригінальних творів Йоганна Себастьяна Баха було продано Пруській королівській бібліотеці (згодом - Пруська державна бібліотека), решта творів родини Бахів залишилася на зберіганні в SA. Тут же було сконцентровано основну частину музичної спадщини Георга Філіппа Телеманна (понад 220 кантат), Карла Генріха і Йоганна Готтліба Граунів (понад 150 вокальних і більш як 420 інструментальних творів), Йоганна Адольфа Гассе (близько 130 вокальних і 80 інструментальних творів), Франца і Георга Бенди (близько 120 композицій) і багатьох інших геніїв європейської музичної культури. Переважна більшість із них - оригінальні або копійні рукописи, решта - малотиражні літографовані видання або авторизовані копії1.
Невдовзі після смерті Карла Цельтера було складено каталог колекції SA, який нині широко відомий серед спеціалістів як Каталог Цельтера2. На сьогодні він - єдине достовірне джерело, що дозволяє реконструювати первісний склад і масштаби втраченого з колекції SA, оскільки майже всі збережені дотепер рукописи з київського "Архіву Баха" мають інвентарні номери за цим каталогом.
Напередодні Другої світової війни було підготовлено попередній опис багатої бібліотечної і архівної збірок. Опублікувати його тоді не встигли; на сьогодні він вважається втраченим; не існувало й жодного огляду колекції. До певної міри це пояснюється тим, що вона як приватне зібрання ніколи не була відкрита для широкої публіки, для виконання або дослідження. Найбільш повний сучасний огляд зібрання (переважно базований на Каталозі Цельтера) було опубліковано 1966 р. у пропам'ятному томі до 175-річчя SA3.
Колекція ЦДАМЛМ ідентифікується завдяки тому, що значна частина партитур має сигнатури - позначки олівцем, що відповідають нумерації Каталога Цельтера. Більшість заголовків повоєнного інвентарного опису в п'яти томах, складеного в Київській консерваторії, також мають в окремій колонці номери Каталога Цельтера4. Більше того, заголовки одиниць зберігання київського інвентарного опису складено мовою оригінальних партитур. Це наводить на думку, що при їх складанні в той чи інший спосіб використовувалися дані з німецького каталога. Примірник Каталога Цельтера, який, за даними німецьких документів, було перевезено разом із колекцією до Уллерсдорфа, у Києві не виявлено5. На щастя, збереглася його копія, що дозволяє німецьким і київським експертам провести повну конкордацію між ним і матеріалами фонду 441 ЦДАМЛМ, реконструювати первісний склад колекції SA і встановити обсяги збережених матеріалів.
Початок бомбардування союзницькими військами Берліна в 1943 р. спричинив масштабну евакуацію культурних цінностей за межі столиці, до шахт, монастирів, замків. Значну кількість німецьких бібліотечних, музейних і архівних скарбів було транспортовано до соляних шахт у Саксонії та інших місць, що залишалися частиною повоєнної Німеччини. Частину культурних цінностей було відправлено на схід, у віддалені райони Сілезії, Богемії та Судетів; ці території належали до Третього Рейху.
У серпні 1943 р. 90 пакунків архіву SA у 14 великих скринях перевезли до безпечного місця в замку Уллерсдорф, що в Сілезії (близько 80 км від Вроцлава)6. За німецькими документами, Георг Шуман, який залишався директором SA під час війни, вивіз також один примірник Каталога Цельтера. Зараз важко сказати, чи були включені (і в якій кількості) до цього транспорту друковані видання творів і довідники; деякі з них залишилися у приватній збірці Шумана в Берліні7. Збереглися документи, що засвідчують відправлення матеріалів, - це рапорт ("Eigentum der Berliner-Sing-Akademie") за підписом тодішнього директора SA Георга Шумана (15.03.1945)8.
1943 р. за цією самою адресою були відправлені матеріали з 13 інших приватних колекцій Берліна, доля яких ще досліджується. У моєму розпорядженні є отримана від SA копія транспортного списку, датована 31.08.1943 ("Transport XVIII nach Schloss Ullersdorf/Schlesien"). Із документа випливає, що, крім 14 ящиків з матеріалами SA, тут були цінності з інших колекцій: Сімменса (6 дерев'яних ящиків і 2 пакунки), Мартвіца - 5 ящиків, д-ра Сімона (3 ящики), Гартманна (3 ящики), Розена (12 ящиків).
Три інших транспорти з евакуйованими матеріалами прибули до Уллерсдорфа відповідно 17 серпня (Transport XIII), 13 вересня (Transport XXIV) і 28 вересня (Transport XXXVI). Три скрині з першого із зазначених вище транспортів належали родині фон Магнус. Приблизно того самого часу п'ять транспортів надійшли до замку Екерсдорф (польськ.: Boźków, Бошкув) - бл. 10 км на північний захід від Глаца, що також належав родині фон Магнус9. Крім Уллесдорфа і Екерсдорфа, транспорти з евакуйованими цінностями з Берліна надходили ще не менш як у два десятки замків або до сільських поселень у Сілезії та довколишній території в Польщі, відомій тоді як Вартеланд (нім.: Warthegau, Вартегау)10.
Отже, Сілезія стала місцем евакуації багатьох культурних цінностей з Берліна, передусім - Пруської державної бібліотеки. Її музична та східна колекції зберігалися спочатку в замку Фюрштенстайн (Fürstenstein) (польськ.: Kniąz, Кньонж) поблизу Вроцлава, пізніше були переправлені до бенедиктинського аббатства Грюссау (Grüssau) (польськ.: Krzeszów, Кшешув)11. Доля переміщеної музичної колекції цієї бібліотеки, що донині майже в повному обсязі зберігається в Ягеллонській бібліотеці в Кракові, детально простежена в наведеному вище виданні "Verlagert, Verschollen, Vernichtet"12. Понад три десятиліття її розшукували в Польщі13. І лише 1977 р. вона була ідентифікована у знаменитому зібранні в Кракові.
Повоєнна доля евакуйованих культурних цінностей склалася по-різному. Частину з них - в Американській зоні окупації - було перевезено окупаційними властями до збірних пунктів для подальшої реституції власникам до країн походження. Окремі евакуйовані колекції врятовано польськими властями, оскільки по війні Сілезія стала частиною Польщі. Значну кількість культурних цінностей було відправлено із Сілезії до Москви, де вони були заховані від світу понад півстоліття. Лише поступово і дуже повільно вдається проливати світло на масштабні трофейні операції в Радянській зоні окупації Німеччини. Архіви спеціальних структур, які відали цими операціями, досі залишаються закритими. Тільки окремі документи стали доступними дослідникам. Так, відомі звіти про вилучення цінностей із барокового замку графа Альтханна Шлос Вульферсдорф (нині польськ.: Wilkanów, Вільканув), де зберігалися основні архівні матеріали, зібрані Сьомим Відділенням (Amt VII) Штабу Служби безпеки Рейху (Reichssicherheitshauptamt - RSHA). Цей замок розташований близько 20 км на південь від Уллесдорфа, у 8 км на південний схід від Габельшвердта (Habelschwerdt; польськ.: Bystrzyca-Kłodzka, Бистриця-Клодзька), на тій самій залізничній колії і шосе, що і Глац. Вцілілі нацистські документи свідчать, що замок і навколишні будівлі використовувалися як сховище для величезного масиву архівних матеріалів, що їх нагромадив RSHA на 1943 р., - частково німецького походження, переважно - захоплені в єврейських, масонських, соціалістичних організацій, фізичних осіб, тобто усіх тих, хто підпадав на європейському континенті під категорію "ворогів рейху". Архіви Сьомого Відділення було перевезено туди в травні 1944 р. із замку Фюрштенстайн (того самого, де зберігалася Берлінська музикалія), куди їх первісно евакуювали з Берліна.
Підполковник Іван Дем'янович Шевченко, призначений до трофейної бригади Четвертого українського фронту, очевидно, був першим, хто звітував про знахідки у Вульферсдорфі. У ЦДАГО України збереглася низка його телеграм до ЦК КП(б)У, датованих кінцем липня 1945 р.14
В одній з телеграм Шевченко пише про відправлення 5 вагонів. В іншій - що він знайшов і віправив у двадцятих числах серпня до Києва через чеську територію залізничний вагон на колесах для широкої колії. При цьому Шевченко рекомендує приготувати спеціальне велике приміщення для розбору "архівних і матеріальних культурних цінностей"15. В іншій телеграмі він пише про необхідність більшої кількості транспорту, але з неї не зрозуміло, як багато і які саме матеріали він знайшов. Жодних транспортних списків не вдалося розшукати, і тому не можна сказати, скільки залізничних вагонів насправді було відправлено звідси до Києва в серпні - на початку вересня 1945 р., до того, як про це повідомили в Москву.
У першому звіті до Москви йдеться як мінімум про 7 вагонів (насправді їх було більше)16. Коли Л. Берії доповіли про знайдені в районі Вульферсдорфа архіви, він особисто розпорядився негайно перенаправити їх до Москви17. Зберігся акт прийому ешелону з 13-ти вагонів (а не семи, як передбачалося), якого було перевантажено в Києві і який наприкінці жовтня прибув до Москви, очевидно - без супровідних списків матеріалів18. Одночасно Берія наказав вислати в околиці Габельшвердта спеціальну "архівну" команду, аби та пересвідчилася, що до Москви будуть перевезені всі матеріали, які залишилися. Ешелон із 15 вагонів було відправлено з Габельшвердта до Москви наприкінці листопада 1945 р. Таким чином, загальна кількість вагонів з трофейними архівами дорівнює 28 (включно з 13-ма, що прибули з Києва в жовтні)19. У документах про них жодних згадок про музичні партитури немає20. Архівне управління під безпосереднім контролем Берії мало справу лише з архівними матеріалами. Відомостей про розшуки архівістами з Москви інших категорій культурних цінностей не виявлено.
З іншого боку, Шевченко працював у складі трофейної бригади Червоної Армії. Нещодавно ми отримали нові документальні свідчення того, що Україна мала власні трофейні бригади, які спеціалізувалися на розшуку культурних цінностей протягом 1945 і на початку 1946 рр., і ми можемо тільки припускати, що він діяв від імені України. Майже в усіх згаданих телеграмах ідеться про західноєвропейські соціалістичні архіви, що були сконцентровані RSHA. Про них же йде мова в його звітах до ЦК. В одній із телеграм наголошується: шкода, що не було літака, аби негайно вислати зразки найбільш цікавих документів Микиті Сергійовичу - тодішньому першому секретареві ЦК КП(б)У21.
В іншій телеграмі Шевченко пише про можливість отримати 370 картин, перевезених до Глаца з берлінських музеїв (потрібен лише наказ!)22. Але з Києва він, мабуть, не надійшов; не зафіксовано й жодних інших відомостей про цінності, що були в цих транспортах. Імовірно, бригади, у складі яких діяв Шевченко, розгорнули пошукові операції в районі Габельшвердт-Глац. Цілком можливо, що цінності з окремих замків було сконцентровано в Глаці (принаймні, подібна концентрація широко практикувалася), де було більше можливостей для охорони скарбів; до того ж, залізнична гілка звідси безпосередньо виходила на головні східноєвропейські магістралі. На сьогодні нам не відомі жодні українські документи, що прояснили б, які саме берлінські музейні і приватні колекції були представлені у сховищах Глаца. Не можна стверджувати напевно, що запропоновані Шевченком 370 картин з місцевосці поблизу Уллесдорфа було відправлено до Києва. Разом з тим, слід підкреслити, що в одній із наведених вище телеграм ішлося про транспортування до Києва як "культурних цінностей", так і архівів.
Отже, Україна мала власні трофейні команди. Однак, виходячи з даних Міністерства культури СРСР (наприкінці 50-х років воно підготувало спеціальний огляд трофеїв), можемо констатувати, що в Україні їх залишилося порівняно небагато. Чимало німецьких культурних цінностей (та матеріалів інших країн, у тому числі архівів) через Україну лише перейшло транзитом до Москви23.
Повертаючися до "Архіву Баха", нагадаємо, що жодних документальних свідчень щодо віднайдення в Сілезії і транспортування його до Києва не знайдено24. Не будемо коментувати легенди про танкістів, які буцімто знайшли архів і привезли його до консерваторії. Можливо, за відсутністю вантажівок, його дійсно доставили до руїн консерваторії танками. Як варіант легенди можемо навести інше повідомлення: про те, що архів знайшли на міському звалищі десь у Польщі25.
Отже, колекція майже півстоліття зберігалася в Києві. На Заході в цей час побоювалися, що її втрачено назавжди. Лише в середині 70-х років Крістофер Вольф вперше почув від німецьких колег, що, можливо, частина її зберігається десь у Києві. Один із творів Вільгельма Фрідемана Баха - "Концерт для флейти до мінор", який атрибутувався як належний до колекції SA і вважався втраченим, - 1969 р. був виконаний у Києві, а згодом у Ленінграді. Твір ніколи не публікувався; так само ніколи не було згадано, що він походив з колекції SA або що на момент виконання зберігався в Київській державній консерваторії. Цікаво, однак, що його копія "з невідомого російського джерела" потрапила до Архіву Баха в Ляйпцігу. Саме це дало надію, що принаймні частина колекції SA пережила страшну війну, активізувало подальші пошуки її слідів у Києві.
Мої власні зусилля віднайти колекцію в 70-х - 80-х роках були марними. Факт її існування заперечувався, або, принаймні, не розголошувався. Так, я неодноразово робила запити до консерваторії у зв'язку з підготовкою довідника "Архіви і зібрання рукописів у СРСР: Україна і Молдавія", але мене там не приймали, як пояснювалося, через відсутність у них рукописів 26. Слід визнати, що після передання в 1973 р. "Архіву Баха" до ЦДАМЛМ УРСР працівники консерваторії мали право на такі твердження.
Колега Вольф зробив спробу відновити пошуки весною 1998 р. у зв'язку з виданням музичної спадщини Карла-Філіппа-Еммануеля Баха. З іншого боку, підозри посилилася, коли 1996 р. у книзі німецьких дослідників Інго Коласи та Клауса-Дітера Лєманна "Трофейні команди Червоної Армії: Документи про пограбування книг з німецьких бібліотек" було опубліковано таємний звіт (у німецькому перекладі) Міністерства культури СРСР від 1957 р. про трофейні цінності в різних радянських зібраннях, включно з кількома - в Києві. Це була сенсація: у звіті зазначено, що в Державній консерваторії "зберігаються 5170 одиниць зберігання з берлінської музичної бібліотеки, включно з першодруками та рукописами західноєвропейських композиторів. У консерваторії були виготовлені інвентарні описи"27. Цікаво, що опублікований п'ять років тому у Франкфурті-на-Майні документ і досі є секретним, що було підтверджено під час моєї спроби ознайомитися з оригіналом, який зберігається у фонді Секретаріату ЦК КПРС 28.
Тим не менше, ця публікація стала ще одним дороговказом на шляху наших пошуків колекції. У липні 1999 р. вони нарешті увінчалися успіхом - завдяки відкритій позиції керівництва архівної служби України, допомозі моїх київських колег.
Наведеними документальними свідченнями на сьогодні вичерпується джерельна база історії переміщення архіву SA під час війни і в повоєнні роки. Акт передачі колекції на державне зберігання до ЦДАМЛМ України (14.ІХ.1973) започаткував справу фонду 441 і, відповідно, - новий етап у "біографії" колекції SA.
Документи про передачу колекції до ЦДАМЛМ (1973) були люб'язно надані мені в бібліотеці колишньої консерваторії (нині - Національна музична академія). Це - доручення (27.VІІ. 1973) і лист директора архіву В. П. Коби до ректора консерваторії І. Ф. Ляшенка, де йдеться про колекцію рукописів і друкованих партитур (ХVІ-ХІХ ст.) іноземними мовами у кільості приблизно 5000 одиниць, разом із картковим каталогом і інвентарним описом. У Протоколі Експертно-перевірної комісії архіву від 27.07.73 йдеться про "колекцію старих нотних рукописів"; в офіційному акті передачі від 14.09.1973 музичні рукописи взагалі не згадані, до колекції застосовано тогочасну стандартну формулу: "документальні матеріали". До певної міри непоінформованості широкого кола спеціалістів щодо колекції сприяла й неадекватна назва, яку дістав в архіві новий фонд 441 - "Матеріали діячів західноєвропейського мистецтва і літератури ХVІ-ХІХ ст. Колекція", - назва, що не зовсім адекватно розкриває склад і абсолютно не розкриває походження архіву SA. Втім, перед бібліотекарями й архівістами, які виконали свій святий обов'язок - зберігати документи, - залишається лише схилити голову на знак вдячності, адже колекцію SA, що пережила війну, неодноразово могли знищити або просто занедбати, передусім у роки повоєнного лихоліття.
Минулого року з'ясувалося, що картковий каталог, який також зберігся в архіві, був підготовлений у бібліотеці консерваторії для публічного користування і містить у спрощених бібліографічних описах вкрай обмежену інформацію. Перед тим я вважала, що картотека, яка фігурувала в документах, надійшла до Києва разом із архівом SA з Берліна.
І досі, на жаль, лишається нез'ясованою доля епістолярної частини колекції. У ЦДАМЛМ зберігається лише одна тека з листами Гете, а саме - його листування з директором SA Карлом Фрідріхом Цельтером.
До цього часу не знайдена колекція стародруків з бібліотеки SA, багато з яких мали автографи, присвяти і маргінальні написи музикантів. З наявної документації невідомо, скільки саме нотних видань з бібліотеки SA було евакуйовано з Берліна до Уллерсдорфа 29. Вісім книг із цієї бібліотеки повернулися до Берліна з Москви 1957 р., під час реституції колекції Дрезденської галереї, разом з деякими іншими рукописами до Східної Німеччини. На частині книг - штемпель "Библиотека МГК", що засвідчує їх (принаймні, тимчасову) приналежність до Московської консерваторії 30. Отже, принаймні частина бібліотеки SA з Уллерсдорфа опинилася в Москві.
Деякі припущення щодо шляхів міграції колекції SA можна зробити з огляду на згадку в наведеному вище таємному звіті Міністерства культури СРСР (1957) значних зібрань трофейного мистецтва у Музеї західного і східного мистецтва в Києві. Серед 102 тис. трофейних експонатів музею - графіка та інші твори мистецтва з Дрездена, 665 картин, графічних творів і скульптур із приватних берлінських зібрань; колекція порцеляни з Дрезденської галереї зберігалася в Державному музеї українського мистецтва. У цьому самому документі зафіскована невелика колекція графіки з Дрездена і нумізматична колекція невідомого походження 31.
У згаданому контексті загальновідомі факти реституції трофейних музейних матеріалів з Києва до Німеччини протягом останніх років не є випадковими.
А нещодавно німецькі спеціалісти ідентифікували низку творів живопису та інших культурних цінностей з довоєнних німецьких приватних колекцій у Національному музеї історії України. Встановлено, що частина їх була евакуйована в 1943 р. разом із колекцією SA до Уллерсдорфа; інші - до Екерсдорфа. Серед матеріалів німецького походження у зібранні Національної академії мистецтв у Києві - окремі картини з Інституту океанографії при Університеті в Берліні. Відомо, що іншу частину художньої збірки інституту було евакуйовано до Екерсдорфа32.
Усе це дозволяє зробити припущення, що один або більше транспортів з культурними цінностями, виявленими в районі Глаца, було доставлено безпосередньо до Києва українськими трофейними бригадами, що діяли в Сілезії в 1945 р. Цілком імовірно, що серед них була і колекція SA. Чи був це один із транспортів, що згадується в звітах Шевченка, напевно встановити не вдалося. Але факт знаходження в Києві цінностей, евакуйованих з Берліна до Уллесдорфа і сусіднього Екерсдорфа, значно посилює підозру щодо версії стосовно танкістів. В усякому разі в дослідженні історії переміщення культурних цінностей з Німеччини в Україну залишаються нез'ясованими багато питань. Без закритої досі документації трофейних команд Червоної Армії зняти ці питання майже неможливо.
Тим не менше, сьогодні ми маємо більше можливостей для встановлення строго продокументованої історії одіссеї архіву Академії співу в Берліні. Результати максимально повного виявлення всіх дотичних документів, що висвітлюють не лише власне історію переміщення, але й контекст подій на шляху архіву "Берлін-Уллесдорф-?-Київ" варто представити у спеціальному документальному виданні.
Нам залишається лише констатувати: Архів Баха, незалежно від того, як вирішуватиметься його доля, не є більше заручником війни. Для світової культури і науки музичні шедеври із зібрання SА були збережені; нині вони удоступнені для описування, дослідження, виконання.
23 березня 2001 р. у Симфонічній залі в Бостоні вперше за двісті років виконувався один із збережених у Києві творів К.-Ф.-Е. Баха під назвою "Гімн вдячності і дружби".
1 Див.: Die Sing-Akademie zu Berlin und Ihre Direktoren / Ed. Gottfried Eberle and Michael Rautenberg. - Berlin: Staatlieches Institut für Musikforschung Preussicher Kulturbesitz, 1998. повернутися...
2 "Catalog musikalisch-literarischer und practischer Werke aus dem Nachlasse der Konigl. Professors Dr Zelter". Рукопис зберігається в Державній бібліотеці в Берліні. Нещодавно до ЦДАМЛМ України було передано ксерокопію цього каталога. Вперше я ознайомилася з каталогом через чемність проф. Крістофера Вольфа, який показав мені його ксерокопію; згодом я змогла ознайомитися з каталогом у Берліні.
повернутися...3 Див.: Welter Friedrich. Die Musikbibliotek der Sing Akademie zu Berlin // Sing Akademie zu Berlin: Festschift zum 175 Jährigen Bestehen / Еd. Werner Bollert. - Berlin: Rembrandt Verlag, 1966. - S.33-47. повернутися...
4 Зрозуміло, що матеріали, які SA набула між 1832 та 1850 рр., не мають сигнатур Каталога Цельтера, складеного перед тим. Твори Й.-С. Баха, продані Королівській бібліотеці 1854 р., представлені в окремому каталозі. Друковані твори з теорії музики, зафіксовані в окремому розділі "А" Каталога Цельтера, наскільки на сьогодні відомо, в колекції відсутні. Можливо, при розподілі вони потрапили до інших бібліотек. повернутися...
5 Повоєнні інвентарні описи склала Любов Файнштейн (1902-1987?), яка в 40-х - 50-х рр. працювала в бібліотеці консерваторії. Її підпис знаходимо в засвідчувальних записах у кінці кожного тому інвентаря. повернутися...
6 Зараз - невеличке поселення Уллесдорф (нині польськ.: Oldzyechowiche-Kłodzkie; Ольдзеховичі-Клодзкі), розташоване у 12 км на південний схід від Глаца на березі Нейсе. повернутися...
7 Міхаель Раутенберг, один із нинішніх директорів SA, спеціально досліджував долю її колекції. Він люб'язно поінформував мене про незначні залишки її матеріалів, що перебувають на депозитному зберіганні в Музичному відділі Державної бібліотеки. повернутися...
8 Колега Крістофер Вольф дістав з архіву SA у Берліні копію цього документа разом із фотознімком замку 30-х років. У міжвоєнний період він належав родині фон Магніс, а по війні був перетворений на склад техніки сільськогосподарського кооперативу. У жовтні 1999 р. я бачила цей замок у руїнах. Занедбаний упродовж десятиліть, він серйозно потерпів і від повені 1997 р.повернутися...
9 З інших евакуйованих до Уллесдорфа колекцій можна назвати частину архіву Арно-Хольц, частину колекції Інституту океанографії з Берліна, Берлінської міської бібліотеки. Матеріали двох останніх були направлені також до Екерсдорфа та до інших замків у Сілезії. Я вдячна Німецькій службі реституції в Берліні за надання копії зведеного списку культурних цінностей, евакуйованих із Берліна в 1943-1944 рр. ("Verlagerte Kulturgüter aus Berlin, 1943/1944"), що складений на підставі транспортних списків багатьох окремих евакуаційних транспортів.повернутися...
10 За даними зведеного списка евакуйованих із Берліна культурних цінностей. повернутися...
11 Див. огляд евакуаційних операцій щодо Пруської державної бібліотеки: Verlagert, Verschollen, Vernichtet: Das Schicksal der im 2. Weltkrieg ausgelagerten Bestände der Preussischen Staatsbibliothe. - Berlin: Staatsbibliotheek zu Berlin-Preussischer Kulturbesitz, 1995. Документи і фотографії місць зберігання евакуйованих цінностей представлено у книзі: Voigt Gudrun. Die kriegsbedingte Auslagerung von Beständen der Preussischen Staatsbibliothek und ihre Rückfuhrung: Eine historische Skizze auf der Grundlage von Archivmaterialien. - Hannover: Laurentius Verlag, 1995. - (Kleine historische Reihe, 8).повернутися...
12 Verlagert, Verschollen, Vernichtet... - С. 9, 19-26. повернутися...
13 Lewis Nigel. Paperchase: Mozart, Beethoven, Bach // The Search for Their Lost Music. - London: Hamish Hamilton, 1981; Bestände aus der früheren Preussischen Staatsbibliothek in Polen // Jahrbuch fur Preussischer Kulturbesitz. - 1995. - T. 29. - S. 339-364; Whitehead P.J.P. The Lost Berlin Manuscripts // Notes. - 33:1 (September 1976). - S. 7-15. повернутися...
14 Див.: ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 1484, арк. 2-9 ("Справка из сообщения инструктора отдела пропаганды и агитации ЦК КП(б)У тов. Шевченко И. Д., командированного в Германию для возвращения материалов и документов"; не датовано). Далі у справі підшиті окремі телеграми за його підписом (за липень і серпень 1945 р.). У Вульферсдорфі Шевченко приєднався до 2-ї Трофейної бригади 3-го батальйону у складі Другого Українського фронту. Складаю подяку Голові Державного комітету архівів України проф. Руслану Пирогу за повідомлення про документи Шевченка в ЦДАГО України. повернутися...
15 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 1484, арк. 27-28.повернутися...
16 У своєму розпорядженні Кобулову Берія зазначає, що "близько 7 вагонів вже направлено до Києва" (ГА РФ, ф. 5325, оп. 10, д. 2027, л. 9-10). Ця цифра фігурує й у доповідній Нікітінського Берії від 4.Х.1945 (там само, арк. 16). повернутися...
17 Резолюцією червоним олівцем, датованою "28.ІХ.1945", на доповідній записці В. Кобулова Берія наказав знайти вагони, направлені до Києва (ГА РФ, ф. 5325, оп. 10, д. 2027, л. 9-10. Див. також наказ Кобулова Селівановському від 29.ІХ.1945 (там само, арк. 13), інше листування, що стосується київських матеріалів (там само, арк. 14-20). повернутися...
18 В акті від 24.Х.1945 йдеться про 13 вагонів з Києва, розвантажених у Москві; подано також відомості щодо 1295 скринь, що прибули до Москви 24 жовтня 1945 р. (там само, арк. 18-18 зв.).повернутися...
19Див. звіт за підписом Прокопенка від 28.ХІ.1945 (ГА РФ, ф. 5325, оп. 10, д. 2027, л. 25-25 об.). Хоча у вересні Головархів, визначаючи потреби для транспортування решти матеріалів до Москви, писав про 20-25 вагонів, жодних документів про подальші транспорти (крім 13 вагонів, що прибули з Києва, і 15, згаданих у листопадовому звіті Прокопенка) не виявлено. Поза іншим, він занотував, що було привезено також друкарську машину, 8 металевих сейфів з дитячою залізницею для клубу. повернутися...
20 Ширше про архів у Вульферсдорфі та радянські розвідувальні операції див. у моїй статті "Двічі пограбовані чи двічі врятовані? Російські трофейні архіви і здобич Штабу Служби безпеки Рейху" (Twice Plundered or Twice Saved: Russia's 'Trophy' Archives and the Loot of the Reichssicherheitshauptamt // Holocaust and Genocide Studies. - September 2001. - № 3 (друкується). Порівн. мою доповідь на конференції "Повернення награбованих колекцій" (Амстердам, 1997): "Нові документальні свідчення щодо пограбування архівів і бібліотек: Центр ERR у Раціборі і операції Сьомого відділення Штабу Служби безпеки Рейху" (Grimsted Kennedy Patricia. New Clues in the Records of Archival and Library Plunder: The ERR Ratibor Center and the RSHA VII Amt Operations in Silesia // The Return of Looted Collections (1946-1946). An Unfinished Chapter: Proceedings of an International Symposium to mark the 50th Anniversary of the Return of Dutch Collections from Germany / Ed. by F.J. Hoogewoud, E.P. Kwaadgras et al. - Amsterdam, 1997. - P. 52-67); нині готується грунтовніша версія публікації.повернутися...
21 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 1484, арк. 56; ГА РФ, ф. 5325, оп. 10, д. 2027, л. 7. повернутися...
22 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 1484, арк. 29.повернутися...
23 Дані про ці операції наведено в моїй книзі "Трофеї війни та імперії" (друкується). повернутися...
24 У радянських архівах жодних свідчень про вивезення колекцій з Уллесдорфа взагалі не знайдено. Щодо відомих радянських документів стосовно трофейних операцій у районі Габельшвердт-Вульферсдорф, то в них навіть не згадуються архів SA або інші матеріали з Уллерсдорфа. Військові ж звіти відносно трофейних операцій залишаються в Росії закритими. повернутися...
25 Luhovyk Viktor. Ukraine to Study Its Bach Archives // Associated Press file, - Kyiv. - 10 August 1999; Diachkova Olena. Unique Documents Shelved for 54 Years // Den'/Day Weekly Digest. - 17 August 1999. - P. 6.повернутися...
26 Див.: Grimsted Kennedy Patricia. Archives and Manuscript Collections in the USSR: Ukraine and Moldavia. - Princeton: Princeton University Press, 1988. - P. 400-401. повернутися...
27 Die Trophäenkommissionen der Roten Armee: Eine Dokumentensammlung zur Verschleppung von Büchern aus deutschen Bibliotheken / Comp. and ed. Klaus-Dieter Lehmann and Ingo Kolasa. - Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann, 1996. - № 46. - S. 245. - (Zeitschrift für Bibliothekswesen und Bibliographie, Sonderheft 64). повернутися...
28 Російський державний архів новітньої історії, ф. 4, Секретаріат ЦК КПРС. повернутися...
29 У Каталозі Цельтера зафіксовано цілу низку стародруків з теорії музики. Досі нам не вдалося знайти жодних їхніх слідів у київських бібліотечних зібраннях музикалії. Зокрема, вони не значаться за інвентарною книгою надходжень до бібліотеки Київської консерваторії. повернутися...
30 У грудні 2000 р. у Державній бібліотеці в Берліні мені показали ці книги з печатками. Принаймні на одній з них - інвентарний номер. Досі я не мала можливості оглянути інші книжкові зібрання бібліотеки Московської консерваторії. Німецькі колеги висловлюють припущення, що книги надійшли з Центрального музею музичної культури імені Глінки. Працівники бібліотеки під час мого візиту до музею (1999) заперечили наявність у фондах трофейних матеріалів. Як з'ясувалося, це свідчення було неправдивим. повернутися...
31 Див.: Die TrophКenkommissionen der Roten Arme... - № 46 - S. 244. Дещо відмінні цифри наведено в іншому документі - огляді трофейних матеріалів з НДР у Радянському Союзі (там само. - № 47. - С. 248-249).повернутися...
32 Ці та інші відомості щодо київських трофейних зібрань опрацьовані Німецькою службою реституції в Берліні.повернутися...
Головна сторінка | Архів новин | Архіви в світі | Корисні посилання | Контакти | Карта порталу
Copyright © 2024 - Державна архівна служба України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@arch.gov.ua