На початок
У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України зберігається унікальна колекція рукописних та друкованих творів західноєвропейських композиторів ХVІ-ХІХ століть: партитур, клавірів та окремих партій хорової, камерної, інструментальної музики родин Бахів, Граунів, а також Генделя, Гассе, Телеманна, Перголезі, Моцарта, Генделя, Глюка, Гайдна, Рамо, Вівальді, Бетховена, Мендельсона та багатьох інших геніїв світової музичної культури.
Поряд із західноєвропейськими композиторами в колекції представлений слов'янський музичний світ. Це твори М. Березовського, чеського композитора Ф. Бенди, перше видання фольклорної збірки "Собрание русских народных песен" (1790), до якої ввійшли нотні тексти семи українських народних пісень.
80% колекції складають оригінальні рукописи, решта - переважно малотиражні літографські видання або авторизовані копії.
Колекція нараховує 5170 одиниць зберігання. Найцінніший її масив складають понад 500 творів родини Бахів - автографів, копій і раритетних видань.
До Другої світової війни колекція (або принаймні її частина) належала Берлінській співочій академії (існує з 1791 р.; була однією з найпрестижніших приватних виконавських інституцій), про що свідчать штемпелі та сигнатури на документах. Приналежність матеріалів без власницьких сигнатур потребує ідентифікації.
Наявні на сьогодні документальні свідчення дають можливість лише пунктирно простежити долю колекції (або її частини) під час Другої світової війни і в повоєнний час. Згідно з транспортним списком від 31 серпня 1943 р., колекцію разом з іншими культурними цінностями з берлінських зібрань було евакуйовано до замку Уллесдорф у Сілезії (нині на території Польщі, поблизу Вроцлава). За свідченням тодішнього директора Співочої академії Георга Шумана, у березні 1945 р. колекція зберігалася ще там. Загалом Сілезія стала місцем евакуації багатьох культурних цінностей з німецької столиці. Так, музична та східна колекції Пруської державної бібліотеки зберігалися в замку Фюрштенштей.
Повоєнна доля цих культурних цінностей склалася по-різному. Більшість із них було переміщено до Москви, частина опинилася на території Польщі. Показовою є доля згаданої Берлінської музичної збірки з Пруської бібліотеки: вона була ідентифікована західними спеціалістами лише 1977 р. в Ягеллонській бібліотеці, де залишається й донині.
Попри те, що УРСР мала свої бригади, які спеціалізувалися на виявленні й переміщенні трофейних архівних, музейних, книжкових скарбів, в Україні їх залишилося порівняно небагато.
Щодо колекції Співочої академії, то жодних документальних свідчень про обставини її переміщення з Уллесдорфа до Києва не виявлено. І лише у звіті Міністерства культури СРСР про трофейні культурні цінності за 1957 р. міститься згадка про те, що в Київській консерваторії "зберігаються 5170 одиниць зберігання з берлінської музичної бібліотеки, включно з першодруками та рукописами західноєвропейських композиторів".
Долю колекції за всіма відомими на сьогодні даними простежує у спеціальній статті американська дослідниця д-р Grimsted Kennedy P. (Bach scores in Kyiv: The long-lost music of the Berlin Sing-Akademie surfaces in Ukraine // Spoils of War: International Newsletter. - № 7, August 2000. - P.23-35).
Отже, одразу по війні колекція опинилася в бібліотеці Київської консерваторії. 1973 р. її було передано на зберігання до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва УРСР.
У колишньому СРСР колекція, на відміну від більшості трофейних культурних цінностей, упродовж чверті століття перебувала на відкритому зберіганні і ніколи не була засекреченою, про що свідчать облікові архівні документи і відсутність на самих документах відповідних позначок. Однак зарубіжні фахівці про місцезнаходження колекції не знали. Подеколи до її документів зверталися вітчизняні музиканти, зокрема ці твори входили до репертуару оркестру під керівництвом народного артиста України диригента Ігоря Блажкова. Але при цьому він не посилався на архів, де зберігаються виконувані твори. З цієї причини повідомлення про колекцію провідного американського бахознавця професора Гарвардського університету Крістофа Вульфа влітку 1999 р. стало справжньою сенсацією. Саме так "Архів Баха" був відкритий світові.
Слід відзначити, що в архіві за весь період не допущено жодних втрат документів. Навпаки, на прекрасній фізичній збереженості фонду наголошують як українські, так і зарубіжні фахівці.
Упродовж 1999-2000 рр. архівом розпочато реалізацію програми науково-технічного впорядкування колекції, виготовлення її страхового фонду. Проведено низку заходів щодо публічної презентації шедеврів та удоступнення їх для світової громадськості. 25 вересня 2000 р. спільно з Дирекцією міжнародного музичного фестивалю "Київ Музик Фест" та Центром музичної інформації Спілки композиторів України було підготовлено і проведено презентацію матеріалів колекції, що супроводжувалася виконанням творів Баха і Моцарта. Присутні мали можливість ознайомитися з виставкою, розміщеною в двох експозиційних залах архіву-музею, на якій було представлено понад 200 музичних творів колекції.
Нещодавно відбулися консультації зі спеціалістами-музикознавцями щодо проблем підготовки наукового каталога колекції.
На сьогодні можна констатувати, що так званий "Архів Баха", на відміну від інших переміщених культурних цінностей, уже не є "заручником війни".
Прес-реліз "Музичну спадщину Баха виявлено в українському архіві".
Головна сторінка | Архів новин | Архіви в світі | Корисні посилання | Контакти | Карта порталу
Copyright © 2024 - Державна архівна служба України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@arch.gov.ua