Вечір пам’яті відомого українського письменника Михайла Чабанівського та презентація книжки «Журавлинка»

Прес-реліз

Вечір пам’яті відомого українського письменника Михайла Чабанівського
та презентація книжки «Журавлинка»

Михайло Іванович Чабанівський (Циба) народився 18 вересня 1910 р. у селі Лигівка Сахновщинського районі Харківської області. Красу рідного краю майбутній письменник увібрав у своє серце і вже на схилі віку, значною мірою автобіографічній повісті «Степовий цвіт» втілив у такі промовисті рядки: «Росяні ранки, перші помахи крил степового шуліки, буйне квітування широких ланів, темна смужка далекого лісу, що мріє в мерехтливому повітрі там, за луками, покрик поїзда, який мчить на Полтаву, зелені береги Орільки, нашої тихої річки…».

Родина майбутнього письменника була бідна: батько, Іван Миколайович, працював сільським вчителем, а мати домашня господарка. Педагог за освітою і покликанням, Михайлів батько доклав багато зусиль, аби виховати сина у дусі любові до рідної мови, до природи, до трудового люду. Перша хвиля репресій торкнулася сім’ї Михайла і його батька не стало вже у 1933 р. На цей час Михайло Іванович здобув середню педагогічну освіту і заочно навчався у Ленінградському Університеті. З’являються перші його віршовані твори у пресі. Зокрема, у газеті робітничих, селянських юнацьких та військових кореспондентів (№27 від 30 вересня 1931 р.) друкується його вірш «Слово – піаністові» за псевдонімом «Михайло Чабанівський». Згодом у літературно-художньому червоноармійському журналі «Червоний боєць» (орган Політуправи У.В.О.) друкується поема«Озівсталь» та вірш «Лист».

Отже, починав Михайло Іванович свою творчу діяльність як поет. Складні історичні умови, в яких відбувалося становлення творчого «я» майбутнього письменника, наклали свій відбиток на характер поетичного доробку. Це був час не ліричних співів, а чіткого римованого тексту. Обдарований від природи тонким відчуттям слова, молодий кореспондент торує нелегкий шлях , який випав на його долю та на долю всього його покоління. Починається Велика Вітчизняна війна, і він йде на фронт рядовим солдатом захищати рідну землю, а у вільні від бойових дій години продовжує писати, публікуючи кореспонденції у фронтовій газеті. Редакція армійської газети зацікавилася його творами і добивається наказу командування про переведення Циби Михайла на журналістську роботу і присвоєння йому офіцерського звання. По закінченню війни протягом наступних років письменник працює у київській окружній військовій газеті «Красное знамя», а потім звільняється у запас у званні майора. У 1949 році був прийнятий до Спілки письменників України. Його перша книжка «Свіжа скиба» отримала позитивний розголос і мала успіх.

Кажуть, чим більше людина вистраждала, тим краще вона розуміє проблеми та біди інших, тим вона добріша. « Злі не можуть бути справжніми письменниками, - писав Павло Загребельний, - Чабанівський був добрий незмірно, тому не міг обходитися без товариства, коло нього завжди мав хтось бути, кому треба допомагати, співчувати, кому дати пораду, з ким пограти в шахи чи поїхати у цікаву подорож, поговорити про щойно прочитану книжку, бо Михайло Іванович належав до того різновиду письменників, які читають не лише своє…».

Протягом наступних двадцяти років письменник створює цілу низку книжок, такі як: «Казковий край», «Під зорями балканськими»(1951), «Перші сходи» (1952), «Срібні ключі», (1953), «Біля Дунаю», «Стоїть явір над водою» (1959), «Зелена чаша» (1960), «Катюша», «Тече річка невеличка»(1961), «За півгодини до щастя»(1963), «Лебедина сага» (1969), «Журавлинка», «Заповіт» (1972). На 63 році життя зупинилося серце письменника. Його не стало 4 квітня 1973 року, за робочим столом у Будинку творчості письменників у Ялті.

До 100-річчя від дня народження українського письменника Михайла Чабанівського, у «Літературно-мистецьких Плютах», відділі Цетрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, відкрито меморіальний робочий кабінет письменника. В експозиції: виставка його книжок, бібліотека, стенди про життя і творчість, письмовий стіл, крісла, шаховий куточок, спінінги, предмети з сімейного архіву. Саме там, в Плютах, були написані його основні твори «Катюша», «Дорога додому», «Стоїть явір над водою», «Тече річка невеличка», «Садок вишневий коло хати», «Лебедина сага», «Срібні ключі», «Білий цвіт», «Журавлинка»… Всі твори, які він написав, пронизані любов’ю до природи, її краси, гармонії співіснування людини і навколишнього світу. Природоохоронна тематика стала візитною карткою письменника.

Саме тому на часі постало перевидання повісті «Журавлинка» (1972), в якій письменник попереджав сучасників та пророчо закликав прийдешні покоління до обережності у ставленні до найціннішого багатства нашого - до лісів, річок, лугів, до чистоти природи і про неминучий технічний прогрес, який може бути і ворогом і другом людини. Праобразом діда Горобця став відомий тоді у Плютах чоловік, на прізвище Горобець, який жив прямо на березі Козинки, ловив сомів і мав свою народну філософію буття. З часом, коли почалося будівництво Трипільської ГРЕС, дід Горобець глибоко переживав зміни у знайомому і дорогому його серцю краєвиді та порушеній природній гармонії. З теплотою та ніжним гумором письменник описав сільських мешканців – журавлинців, в образах яких вгадуються конкретні люди, є цікаві відомості з історичного краєзнавства Обухівщини. Сподіваємося, що повість «Журавлинка» залишить слід у ваших серцях.

Докладніше про життя й творчість Михайла Чабанівського і про згадану повість Ви зможете дізнатися, прочитавши есе «Ключ журавлиної вірності» відомого літературознавця, лауреата премії імені Тараса Шевченка Миколи Шудрі, яке увійшло до видання, презентація якого відбудеться 22 вересня 2010 року о 16 годині в приміщенні ЦДАМЛМ України.

Адреса: 01025, м.Київ, вул. Володимирська, 22-А
(Територія Музею-Заповідника «Софія Київська»)

Тел. Оргкомітету: (044) 278-4481, для довідок та замовлення запрошень (066) 683975

На початок