На початок
Сьогоднішня зустріч з вами для мене водночас почесна і приємна, сказав Глава Адміністрації Президента України Володимир Литвин. Почесна, оскільки уповноважений виконати важливу місію - передати вітання Президента України Леоніда Кучми колективу працівників архівних установ України та вручити державні нагороди їхнім кращим представникам, що удостоїлися високих відзнак до дня свого професійного свята. Приємна, бо маю щасливу нагоду зустрітися з побратимами, з людьми, для яких історія не мертва схоластика, не умоглядне поняття, а живий подих часу.
З-поміж усіх визначень історії як науки про загальний розвиток суспільства одним з найобразніших є порівняння її з дзеркалом, у яке завжди дивиться час нинішній. Вам, як нікому іншому, повинно бути близьким і зрозумілим таке її означення і сприйняття. Адже саме вашими зусиллями досягається якість тієї амальгами, вашими стараннями шліфується змістова гладь віків, а, відтак - ближчають або ж стають чіткішими і достовірнішими самі історичні відображення.
Без перебільшення, не було б вас, вірних опікунів і охоронців безсмертних терен Кліо, й історична наука перетворилася б на одну з жанрових різновидностей усної народної творчості. Події, постаті, явища не видозмінюються на міфи, легенди, бувальщини тільки тому, що надійно заякорені фактологічною суттю життя. Те закріплення відбувається завдяки вашій подвижницькій праці: ретельності, компетентності, відповідальності. Завдяки особливому сумлінню, що визначається не посадовими інструкціями, а внутрішнім моральним обов'язком перед часом, перед самою історією.
Україна володіє неоціненною історико-документальною спадщиною. Це є наше загальнонаціональне надбання, що відбиває тисячолітню історію духовного і матеріального життя народу. Архівні матеріали складають величезні ресурси ретроспективної документальної інформації, надзвичайно потрібної для сучасних процесів державотворення, і вкрай важливих для міжнародної репрезентації України. Захист і примноження національного історико-культурного багатства - серед найважливіших місій держави. Реальним свідченням тому є ухвалення ще в перші роки існування незалежної України відповідного базового закону.
Турбота держави і високий фаховий рівень українських архівістів дозволяють констатувати виразні позитивні тенденції у царині архівного будівництва. Серед них:
Проте не можна не бачити, що у цій справі, як і загалом у сфері національної культури, є й певні гальмівні фактори. Причини, що їх продукують, загальновідомі - недофінансування, вимушені кадрові скорочення, неналежний рівень матеріальної бази та технічного оснащення. Як ілюстрація - такі факти. Виявляється, якщо гіпотетично всі архівосховища України скласти на одну полицю, вона вийшла б завдовжки у 750 кілометрів, вкритою при тому ж 30-сантиметровим шаром документів.
Підраховано, що при загальній кількості зайнятих у системі архівних установ - понад 3000 чоловік - на одну особу припадає майже 250 метрів уявних полиць. Не будемо однак забувати, що за спрощеним, хоча наглядно й вражаючим, співставленням з погонними метрами мова насправді йде про величини й поняття іншого порядку та ґатунку. Вони - у потужному потенціалі національної самобутності, історичного досвіду, віри у майбутнє своєї Вітчизни, їм важко знайти універсальне і точне визначення, як, до речі, і всьому іншому, що стосується духовного осереддя народу. Незаперечним є лише факт їхньої надважливості. Відрадно, що динамічний поступ національної економіки останніх років дає надію збільшити видатки на розвиток сфери культури, передбачити вкрай необхідні капітальні вкладення у зміцнення матеріальної бази архівів, оснащення їх новітньою комп'ютерною технікою, сучасними технологічними матеріалами. Держава, як і людина, не може не пам'ятати, що економія на здоров'ї - завжди згубна, а тим паче - на здоров'ї духовному.
У середині грудня минулого року Верховна Рада ухвалила нову редакцію Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи". Він став адекватною відповіддю на суспільні проблеми регуляції правових відносин у сфері використання документальної інформації та врахував більшість потреб нинішнього моменту. Однак для того, щоб цей закон запрацював, необхідні значні організаційні та інтелектуальні зусилля Держкомархіву, фахівців архівних установ, їхня чітка взаємодія з іншими органами. Особливо це стосується реалізації закладених в законі потенційних можливостей соціального захисту архівістів. Чекають свого розв'язання і болючі проблеми, що стосуються запровадження новітніх технологій та матеріальної бази галузі.
Та все ж, попри об'єктивні складності сучасного моменту нашої історії, практичний досвід останнього десятиріччя переконує у невідворотності подолання негараздів сфери архівного будівництва. Утвердження держави відбувається не інакше, як тільки шляхом реалізації програмних засад й розвитку. Мета України - побудова демократичного суспільства, в якому будуть забезпечені права і свободи людини, створені гідні умови для її життя.
Вище звершення України як держави відбудеться тоді, коли кожен громадянин сприйматиме її не як місце свого проживання, а як єдину і неповторну Батьківщину. Коли доля держави буде нерозривно пов'язана з долею кожного свого громадянина духовною спільністю минулого, нинішнього і грядущого.
І саме на вас, за влучним висловом поета, хранителях "смиренного безсмертя архіву", лежить особливої відповідальності місія - берегти і примножувати ту духовну спільність заради єднання живою сув'яззю історії всіх нині й донині сущих поколінь.
Успіхів вам у цьому!
Головна сторінка | Архів новин | Архіви в світі | Корисні посилання | Контакти | Карта порталу
Copyright © 2024 - Державна архівна служба України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@arch.gov.ua