Архівні документи переконливо свідчать про репресивну політику радянської влади. В експозиції висвітлені різні етапи репресій: партійні чистки кінця 1920-х – початку 1930-х рр.., арешти та засудження за постановами НКВС, ув’язнення та розстріли.

Виставка складається з трьох розділів на 29 архівних документів, а саме: «Репресії на Поділлі у період воєнного комунізму 1920-1922 рр.»,  «Архівно-слідчі справи церковнослужителів», «Архівно-слідчі справи письменників».

У роки репресій найбільше постраждали творчі люди – художники, музиканти, письменники, архівісти, музейні працівники. Долю деяких з них розкриває розділ «Архівно-слідчі справи письменників». Тут - слідчі справи на Олександра Леваду, Валер’яна Тарноградського, Кесаря Андрійчука, Бориса Антоненка-Давидовича.

Не менш цікавими є документи про стан боротьби з антирадянськими виступами у повітах чи доповідні записки начальника УКГБ у Вінницькій області Большакова про «антирадянську діяльність» католицьких священиків. Представлена посвідка про спалення села Попова Гребля (згідно з Постановою РНК від 15 квітня 1921 року «Про діяльність надзвичайних трійок»). Тоді у вогні згоріли 534 будинки, двоє дітей, худоба та майже вся домашня птиця.

Українського селянина радянська влада також боялася. Тому другий удар (після інтелігенції) було завдано по національній першооснові – українському селянству. Третім стало знищення духовенства.

Виставка документів «Трагедія незнищенної волі» буде експонуватись до кінця травня.