У 1979 р. Любов Василівна звернулася до Архіву-музею з пропозицією створити в меморіальний кабінет свого чоловіка - видатного українського поета-лірика Андрія Самійловича Малишка. Таким чином, у 1982 р. був відкритий меморіальний кабінет, в якому з максимальною достовірністю була відтворена прижиттєва обстановка, в якій жив і творив поет. До кабінету Любов Забашта передала особисті речі, меблі та друковані видання свого чоловіка. Щороку його відвідують численні шанувальники таланту творчого подружжя.

Любов Василівна Забашта народилася 3 лютого 1918 р. у м. Прилуки, що на Чернігівщині. Вірші дівчинка почала писати в шкільному віці, навчаючись у 4 класі. У 1935 р. на обласній нараді молодих літераторів у Чернігові її поезію високо оцінив Павло Тичина. Того ж року вірші 17-річної поетеси були надруковані в газеті «Правда Прилуччини».

Після закінчення школи Любов навчалася в Одеському водному інституті, який закінчила в 1941 р. Під час Другої світової війни працювала інженером-конструктором на Рибнінській судноверфі. Після війни, залишившись вдовою з сином на руках, поетеса працювала на заводі «Ленінська кузня» в м. Києві та одночасно навчалася на літературному факультеті педінституту імені М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова). У своїй першій збірці віршів «Нові береги», що побачила світ 1950 р. Любов Василівна оспівала талант майстрів кораблів. Глибокий слід в душі та творчості Любові Забашти залишила Друга світова війна, тому збірку 1952 р. вона нарікла «Щоб мовчали гармати». Свої враження від подорожі республіками Радянського Союзу поетеса відобразила в збірці «Дорога дружби», в яку включила поему «Олекса Борканюк» про закарпатського гуцула-партизана. Далі була видана низка збірок — «Калиновий кетяг» (1956 р.), «Квіт папороті» (1959 р.), «Берег надії» (1974 р.), «Київська гора» (1982 р.). Варто згадати і драматичні та ліро-епічні поеми: «Маруся Чурай» (1968 р.); «Роксолана (Дівчина з Рогатина)» (1971); «Леся Українка» (1973 р.); «Софія Київська» (1982), які продемонстрували інтерес поетеси до української культури та історії. Чимало віршів, покладених композиторами на музику, стали популярними піснями («Дніпровський вальс», «Дівоча хустина» та ін.). У творчому доробку Л. Забашти є також роман «Там, за рікою, — молодість» (1970) та художньо-документальна повість «Будинок мого дитинства» (1983). Значне місце у творчості поетеси займають твори присвячені Т. Шевченку: поема «Тернова доля», поезії «Землі Бояне славний», «Шевченко й Олдрідж» (1961) та ін. Поезії для дітей також займають вагому частку в творчій спадщині Любові Василівни (серед них, вірші «Колосок», «Волошки», «Кленове листя»).

Померла Л.В. Забашта 21 липня 1990 р. в м. Хмільнику. Похована в м. Києві на Байковому кладовищі поряд зі своїм чоловіком А.С. Малишком.

Документи, зібрані у особовому фонді були передані на постійне зберігання в ЦДАМЛМ України самою поетесою у 1973-1974 рр. та у 1996 р. її сином Ігорем Валентиновичем Забаштою.

Основний масив документів складають: рукописи творів, записні книжки, статті, рецензії, матеріали до біографії та творчої діяльності, матеріали Малишка А.С., вітальні телеграми, листування та образотворчі матеріали. Значна кількість документів, що стосуються Забашти Л.В. зберігаються у фондах Л. Смілянського (Ф. 21), А. Малишка (Ф. 22), Л. Руденко (Ф. 120), А. Кос-Анатольського (Ф. 124), Ю. Смолича, (Ф. 169), О. Довженка (Ф. 690) та у фондах багатьох інших митців.

Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає відскановані описи особового фонду Л.В. Забашти (Ф. 517) до інформаційного повідомлення проекту «АРХІВажлива СПРАВА».

28 лютого 2018 року о 18:00 відбудеться «Літературно-мистецька зустріч у Архіві-музеї» до 100-річчя від дня народження української поетеси Любові Василівни Забашти. У програмі вечора: музичні виступи, читання творів поетеси, презентація нового надходження до Національного архівного фонду України – документів родини Забашти, виставка архівних документів із особового фонду поетеси, що зберігається у ЦДАМЛМ України.