Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 р. (н. с.) у Дебальцево в дуже бідній робітничій родині. Його батько мав французьке коріння, а мати – сербське. У 1909–1911 рр. В. Сосюра працював чорноробом на содовому заводі м. Лисичанська. У 1911–1919 рр. закінчив початкову школу і ремісниче училище у м. Верхньому, працював у шахтах та бондарній майстерні. У 1917–1919 рр. воював у складі армії УНР, а в 1920–21 рр. – у складі Червоної армії. У 1922–1923 рр. навчався в Комуністичному університеті у Харкові, 1923–1925 рр. – на робфаці Харківського інституту народної освіти. З 1922 р. В. Сосюра працював у літературних організаціях «Гарт», «Плуг», ВУСПП, ВАПЛІТЕ.

Після початку Другої світової був евакуйований до Уфи, з 1941 до 1944 р. працював воєнним кореспондентом в Українському радіокомітеті та редакції газети «За честь Батьківщини». Після війни продовжував писати і в 1948 р. був нагороджений Сталінською премією, але в 1951 р. вдруге став об'єктом нападок влади за вірш «Любіть Україну». Переслідування негативно позначились на здоров’ї поета. У 1958 р. він пережив інфаркт, після якого майже не виходив з помешкання.

За своє життя Володимир Сосюра написав 2 романи, 17 поем та 40 збірок поезій. Він почав писати у 1917 р. і одразу виявив себе найсильнішим ліриком української літератури. Славу принесли йому перша збірка «Поезії» (1921) та визначний зразок поетичного епосу громадянської війни – поема «Червона зима» (1922). Його співучі ліричні поезії вражали глибиною інтимних переживань. У 1930-х рр. він єдиний, поряд з революційною і будівничою тематикою, розвивав напрям інтимної, любовної лірики («Червоні троянди» (1932), «Люблю» (1939) та ін.). Однак, В. Сосюру постійно розривала типова для 1920-30-х рр. суперечність – неможливість поєднання відданості революції і українського патріотизму. Патріотичні мотиви у його творчості та проведення владою репресій і Голодомору призвели до конфлікту поета з компартією у 1930-х рр.

У роки Другої світової поет відзначився патріотичними збірками «Під гул кривавий», «В годину гніву» (1942). У 1944 р. він написав свій знаковий твір – вірш «Любіть Україну». З повоєнних збірок найвідомішими стали «Зелений світ» (1949), «Солов'їні далі (1956), «Так ніхто не кохав» (1960).

Життя Володимира Сосюри обірвалося 8 січня 1965 р. Письменник похований на Байковому кладовищі у м. Києві.

Документи фонду Володимира Миколайовича Сосюри передані ЦДАМЛМ України у 1973 р. його другою дружиною Марією Гаврилівною Даниловою. Особовий фонд В. М. Сосюри (ф. 44) налічує 1395 од. зб. Основний масив складають документи творчої діяльності (рукописні і машинописні варіанти віршів та поем) та епістолярна спадщина В. Сосюри. Серед особистих документів варто виділити індивідуальні та групові фото митця, його автобіографію і спогади, а також документи літературної і громадської діяльності.

Запрошуємо дослідників і шанувальників української культури ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.