До дня народження Катерини Білокур

"І пензлем чарівним, і словом високим світ подивувала..."

До дня народження народної художниці України, майстра народного декоративного живопису самородка українського мистецтва Катерини Білокур у Державному архіві Київської області (м. Київ, вул. Мельникова, 40, вестибюль) 4 грудня 2013 року відкрита документальна виставка під назвою "І пензлем чарівним, і словом високим світ подивувала...".

Документи виставки розповідають про життєвий і творчий шлях художниці, увічнення її пам`яті. На виставці представлені документи Державного архіву Київської області, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації. Серед документів виставки представлено виявлений 3 роки тому в Державному архіві Київської області метричний запис про народження художниці: "24 ноября 1900 года родилась и в этот же день крещена Екатерина. Родители: села Богдановки казённый крестьянин Василий Иосифов Белокур и законная жена его Акилина Павлова, оба православные. Воспреемники: крестьяне Пётр Корнеев Кононенко и Марфа Павлова Черномурова. Обряд крещения совершал священник Иоанн Полянский". Цей запис всі дослідники біографії Катерини Білокур вважали втраченим під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., бо Державний архів Полтавської області (саме там зберігалася більшість метричних книг Полтавської духовної консисторії) під час Великої Вітчизняної війни поніс величезні втрати (велика кількість документів згоріла). Тому вважалося, що метрика видатної художниці була знищена пожежею. На виставці представлені також і інші цікаві документи: Картка персонального обліку з особової справи члена Спілки художників України К.В. Білокуравтобіографія художниці, її листи до видатних діячів культури України, фотографії її сім`ї, картин.

Катерина Василівна Білокур (російською мовою - Белокур) народилася 7 грудня (за старим стилем - 24 листопада) 1900 року в селі Богданівка Черняхівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині - Яготинський район Київської області) у селянській родині.

Складним та тернистим був шлях художниці до визнання її таланту Сама навчилася писати і читати. "На цьому моя початкова, середня і вища освіта закінчилася", - пригадувала пізніше Катерина Білокур.

Перші спроби малювання - вуглинкою на шматку домотканого полотна вона зробила у підлітковому віці. Проте її батьки були проти навчання доньки у школі, а малювання вважали заняттям негідним дівчини, що мала стати гарною господинею. Вдень її завданням була робота в полі та на городі, а ввечері, впоравшись по господарству, потай від батьків вона до ночі малювала. Самоучка, свої роботи писала спершу на звичайних домотканих тканинах або фанері саморобними фарбами (із буряка, бузини, калини, різних трав). Сама виготовляла і кисті. Малювала переважно квіти, пейзажі та натюрморти, інколи - портрети. З раннього періоду її творчості збереглися портрети сестри Олі Белокур (1928) і колгоспниці Тетяни Бахмач (1932).

У 20-х роках ХХ століття Катерина Білокур двічі хотіла вступити до художньо-керамічного технікуму в Миргороді та Київського театрального технікуму, але, з огляду на відсутність у дівчини атестату про 7-ми річну освіту, її не приймали до будь-якого учбового закладу.

У другій половині 30-х років минулого століття Катерина Белокур самостійно оволодіває технікою живопису. Одночасно з малюванням керує драматичним гуртком в сільському клубі, сама виявляє неабиякий талант актриси, виступаючи на сцені.

Завдяки сприянню видатної української співачки Оксани Петрусенко, якійКатерина Білокур написала листа, її роботами зацікавилися працівники Полтавського будинку народної творчості. 1940 року картини К.В. Білокур виставлені спочатку в Полтаві, а потім на республіканській виставці в Києві. 1941 року величезний успіх мала її персональна виставка, що відбулась у Полтаві. На жаль, майже всі картини з цієї виставки були втрачені під час Великої Вітчизняної війни.

В тяжкі роки війни художниця не пише картин. В липні 1941 року зник без вісти її молодший рідний брат Павло, про що сім`я дізналася тільки в 1943 році. Сиротами лишились двійко дітей.

Після війни Катерина Білокур створила свої кращі твори — "Декоративні квіти" (1945), "Привіт врожаю" (1946) і знамените полотно "Цар колос" (1949).

1949 року її прийняли до Спілки художників України, а у 1951-му — нагороджують орденом "Знак Пошани" та надали звання Заслуженого діяча мистецтв України. 50-і роки ХХ століття стали для К. В. Білокур найбільш плідним періодом творчості. Їй допомагала Спілка художників України, вона брала участь у багатьох виставках, до Богданівки приїжджали представники української культури. Катерина Білокур зустрічалася та листувалася з видатними діячами української культури: Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Матвієм Донцовим, Степаном Таранушенком, Степаном Кириченком. У 1954 році в Парижі на міжнародній виставці демонструються її картини "Цар-колос", "Берізка" і "Колгоспне поле", які високо оцінив Пабло Пікассо. Коли всесвітньо відомий маестро побачив картини Катерини Білокур, говорять, він довго стояв біля них, як загіпнотизований, а потім назвав її геніальною і додав: "Якби у нас була такого рівня художниця, ми б змусили весь світ заговорити про неї". На жаль, з виставки у Парижі картини К.В. Білокур не повернулися і де вони зберігаються зараз невідомо. З огляду на те, що в ті часи картини не фотографувалися перед відправкою на міжнародні виставки, в Україні не лишилось навіть їх фотокопій. Катерина Білокур в кінці 50-х років ХХ століття намагалась відновити картину "Цар Колос", проте копія залишилась незакінченою.

У 1956 році Катерині Білокур присвоєно звання Народної художниці України. В цей час вона створила чудові картини "Піони", "Букет квітів", "Квіти і овочі", "Натюрморт". Неабияким психологом вона показала себе в числених автопортретах.

В останні роки життя вона тяжко хворіла, позначалися невлаштованість в особистому житті, тяготи сільського побуту, смерть батька, хвороба матері.

Померла художниця 9 червня 1961 року та була похована в центрі рідного села. У 1977 році в селі Богданівка відкритий меморіальний музей-садиба Катерини Білокур, на території якої встановлений пам'ятник художниці, автором якого став її племінник скульптор Іван Білокур.

Творчість художниці із села Богданівка відноситься до найкращих досягнень української культури, вона стала предметом вивчення та дослідження мистецтвознавців. У Яготинському історико-краєзнавчому музеї розгорнуті експозиції її живописної та графічної спадщини, а в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві є велика "Білокурівська" зала, в якій виставлені кращі творіння художниці. Композитор Леся Дичко в 1983 році створила балет "Катерина Білокур", поставлений однойменний телеспектакль (1980), створені фільми: документальний – "Чарівний світ Катерини Білокур" (1986) і художній двосерійний фільм "Буйна" (1989).

Виставка буде працювати щоденно по 20 грудня 2013 року, крім суботи та неділі з 9-00 до 17-00. Вхід безкоштовний.

На початок